Невигадана історія. Незахищеність українців на прикладі листоноші з Коломиї

До “Електронної книги скарг України” надійшов лист від листоноші з м. Снятин, Москалик Марії Миколаївни, в якому вона описує болючу несправедливість, з якою стикаються люди маленьких, але таких важливих професій….

До “Електронної книги скарг України” надійшов лист від листоноші з м. Снятин, Москалик Марії Миколаївни, в якому вона описує болючу несправедливість, з якою стикаються люди маленьких, але таких важливих професій.

Ось її лист:
“Шановні добродії, я, Москалик Марія Миколаївна, проживаю в м. Снятин Івано-Франківської обл. по вул. Київська 17, листоноша 2 класу відділення поштового зв’язку Снятин 1 ЦПЗ №3 м. Коломия Ів.-Франк. дирекції ПАТ «Укрпошта». Загальний стаж близько 35 років, з них 11 років і 2 місяці на Снятинській пошті. У 2006 р., коли я прийшла на роботу, був великий операційний зал для обслуговування клієнтів, тепле приміщення. Моя дільниця має 15 км. яку як не щодня то по через день потрібно всю обійти – не зважаючи на погодні умови: сніги, дощі, морози, завірюхи чи пекуче сонце влітку – преса до людей повинна прийти вчасно. Але праця на той час ще була можлива. Та не довго було тієї радості!

Осінню 2006р. Снятинське відділення було приєднано до Коломийського ЦПЗ №3 м. Коломия. З того часу все пішло шкереберть! Коломийське начальство одразу ж забуло про наше відділення, і поступово почали перетворювати життя в пекло. Спершу відключили газ, а згодом половину людей з операційного залу скоротили, а сам зал перевели у напівзруйноване приміщення з потрісканими стінами та вузькими коридорами, де 2 людям з надмірною вагою важко розминутись. Самих листонош а нас є 7, залишили в тій самій будівлі без газу, де в осінню та зимову пори року працювати було надзвичайно важко. Хоча був і плюс: влітку там можна було сховатись від жари. Але жарти жартами! Коли приїздило Коломийське начальство на жалоби листонош ніхто не звертав особливої уваги для головне – це підписка та торгівля товару, товар який був дорожчим чим у міських магазинах.

Читайте також  В Італії затримали українську яхту, яка перевозила нелегальних мігрантів

У 2008р. на св. Миколая нам все ж таки зробили приємний сюрприз: а саме – видали нові велосипеди. Проте, кожен день під важким грузом та не зовсім зручним асфальтним покриттям, велосипед почав ломитись, колеса доволі часто пробивались, а деталі куплялись за власний кошт, протягом років. З кожним роком життя листоноші ставало все нестерпнішим, на території пошти зруйнували все, що тільки можна було, не повірите, але зруйнували навіть туалет, якого немає і по сьогоднішній день. Піти у відпустку нормально, як всі люди, теж не було змоги, оскільки в документах підмінна рахувалась, а як такої працюючої не було. Останнім часом байдужіти почали не тільки Коломийські вищі чини, але й наші, можна сказати рідні які б мали підтримати і вразі чого захистити чи допомогти, як не діями то хоча б словом! Але страх за своє місце переважає всі людські чесноти, багато хто там працює без вищої освіти, тому хамство і зневажливість до листонош зростала!

А саме наболіле – це те, що 19 травня 2017р. зі мною трапився нещасний випадок. Під час роздачі преси та пенсій на своїй дільниці я впала з робочого велосипеда та одержала травму (складний перелом колінного суглоба), на який потрібна було операція. Коли я впала, то одразу ж зателефонувала своєму начальнику Снятинського відділення Зубрину В. М. реакції чи якихось дій від нього не було, залишивши мене на призволяще саму з чималою сумою грошей для виплат пенсій. Дякую Господу за те, що небайдужі люди мене помітили дали води і запропонували відвезти в лікарню. Оскільки ні відповіді, ні дзвінка від начальника я не дочекалась, то сказала, щоб мене відвезли додому, бо з чужими грошима та рекомендованими листами одразу в лікарню їхати не наважилась. Тому залишивши все те вдома я зателефонувала в карету швидкої, де мене направили в Снятинську ЦРЛ. По дорозі в швидкій до мене зателефонувала пані Рутковська Л. В., інженер по техніці безпеки. Не питаючи про те як я себе почуваю, почала вмовляти про те, щоб я не говорила нікому що це виробнича травма. В шоковому стані, і поганий зв’язок мобільної мережі, нічого на це не відповівши, я поставила трубку. Згодом, коли мені робили рентген, пролунав ще один дзвінок від начальника Коломийського ЦПЗ№3 пана Матрофайла М. М. з обіцянками якщо я не скажу що це виробнича травма, то він оплатить мені лікування. А в той же час на коридорі Зубрин В. М. просив моїх дочок, щоб я написала своє падіння заднім числом, а саме 18 травням, так як то був останній день моєї відпустки. Лікар, оглядаючи мій знімок, застеріг про можливу операцію, тому я сказала правду, що це трапилось на робочому місці. Комісія, яка навідалась до мене ще в лікарні, під тиском заставили написати так би мовити пояснення, в якому з наївними думками я написала все по правді, не очікуючи підстави! У поясненні я вказала на робочий велосипед, а вони в той же день його списали. Ще пізніше прийшли з фонду соціального страхування, які чисто по-людськи, розуміннями та жартами спонукали написати заяву як все сталося, їм я написала те саме що і попереднім, але як і попередні користуючись моєю нездатністю після лікарства логічно мислити забули й обманули в той же день.

Читайте також  Люди не витpимyють! З’явилася реакція українців нa звільнення Залужного. Влада тепер змушена буде йти на країні міри! Гляньте, що готується

Після всіх візитів були складені Акт №1 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом (форма Н-1), та Акт розслідування нещасного випадку, що стався 19 травня 2017 року (форма Н-5), затверджені 26 травня 2017 року в. о. директора Івано-Франківської дирекції ПАТ «Укрпошта» Томашівською С.Я. Голова та члени комісії, що склали дані акти, у висновку комісії, зазначеному в акті про розслідування нещасного випадку, вказали, що причиною нещасного випадку є моя особиста необережність, що я неправильно оцінила рельєф дорожнього покриття та природню кам’янистість на маршруті, проявила неуважність, чим порушила ст. 14 Закону України «Про охорону праці».

Користуючись нагодою, тим що в мене чоловік після інсульту, сама ж закрита в чотирьох стінах з нездатністю пересуватись і 2 доньки з грудними дітьми, дурять на чому тільки можна. Страхова компанія відхрещується від мене, вже 2 місяць не приймають в мене чеки, за які повинні були оплатити лікування. Сама ж пошта також мене ігнорує, не приймають документи ті які я здаю, або ж приймають але відправляють все з довгими затримками. Допомоги з їхньої сторони немає ніякої. Телефонувала в Київ на гарячу лінію, там допомогти теж нічим не можуть, оскільки такий випадок у них не зареєстрований, а тому з цього випливає, що дальше області моя справа не пішла.

Враховуючи наведене мною, прошу вжити всіх передбачених чинним законодавством заходів для проведення повторного повного і об’єктивного розслідування вищевказаного нещасного випадку та встановлення його істинних причин”.

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

РЕКЛАМА:

Джерело.