Нові заяви Папи Римського викликали хвилю обурення в українських віруючих. Чому ж понтифік обрав таку лінію поведінки?
Довкола глави Ватикану знову виник скандал. Його інтерв’ю італійським журналістам насичене надто вже контроверсійними думками. Так, він вважає, що “гавкіт НАТО біля порога росії” спровокував напад на Україну. А ще Франциск заявив, що хоче зустрітися з путіним.
— Як зрозуміти те, що Папа Римський вкладає у свої заяви? I чи можна чекати, що щось зміниться у позиції Ватикану, що він встане врешті над конфліктом?
— Насправді риторика Апостольської столиці постійно змінюється. Спочатку ми не чули від представників Ватикану слова “війна”, а тепер воно звучить, — каже Анатолій Бабинський, доктор філософії, релігієзнавець, співробітник Інституту історії Церкви і викладач УКУ. — Позиція Папи Франциска теж змінювалася. Спершу він говорив про ситуацію лише загальними фразами. Та в останньому інтерв’ю, яке збурило багато емоцій, уже відкрито говорить і про путіна, і про росію. Звісно, Папа прямо не сказав, що рф напала на Україну, але зазначив, що у перший день вторгнення ходив у російське посольство. І цим наче підкреслив, хто почав та хто може припинити війну.
— Варто розуміти: позиція Папи відображена тільки в офіційних документах, опублікованих на інтернет-ресурсах Ватикану, — розповідає Ольга Недавня, кандидатка філософських наук, старша наукова співробітниця відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАНУ. — Непомильним Папа Римський вважається у Католицькій церкві тільки тоді, коли проголошує щось із кафедри у питаннях віри, а не тоді, коли дає інтерв’ю з питань зовнішньої політики. Потрібно знати й весь контекст поточних подій, включно з діями інших важливих фігурантів цієї справи. А ще — історичні традиції діяльності пап, Ватикану, Католицької церкви.
Зрештою, висловлювання понтифіка часто свідомо чи несвідомо спотворюють, виривають з контексту, комбінують. Мова, яку використовує нинішній глава Ватикану, та його дії є такими, що допускають різнотлумачення. Чому і для чого Папа так робить — знає тільки він і, ймовірно, хтось із його близьких колег. До того ж Папа Франциск — єзуїт. А образ дивакуватого наївного ліволіберала може бути маскою, яку довго й терпляче для чогось плекають…
— Чи позиція Ватикану щодо воєн завжди однакова?
— Позицію щодо минулих воєн, якщо стисло констатувати, формували, виходячи з відповідної католицької доктрини (у ній викладено принципи “справедливої війни”). І в деякі історичні періоди вона тяжіла радше до встановлення миру, принаймні між християнськими народами. Звісно, успіху досягали не завжди. У ХХ столітті папи вдавалися до тактики посередництва — стояти над сторонами конфлікту, щоб залишитися стороною примирення у переговорах між ворогами. Така тактика теж не завжди успішно спрацьовує і тому може змінюватись.
А. Бабинський:
— Інші понтифіки під час різних воєн не називали сторону нападу, але солідаризувалися із жертвою. До прикладу, після вторгнення Німеччини до Польщі у вересні 1939 року Пій XII не називав сторін війни. Коли ж німці вторгалися в інші країни, то лише висловлював свою підтримку тим, на кого напали. Папа Іван Павло ІІ, який був проти війни в Іраку, прямо не говорив про вторгнення США. Він також засуджував страшні злочини у Сребрениці (місті на сході Боснії і Герцеговини) і називав це поразкою цивілізації, але не казав про винуватців — сербів і Мілошевича.
Інші понтифіки під час різних воєн не називали сторону нападу, але солідаризувалися із жертвою.
Сьогодні тактика “безсторонності” Ватикану зазнає критики. Зокрема, й усередині самої Католицької церкви. Та, попри все, Ватикан далі дотримується такої дипломатичної позиції, аби агресор вважав Апостольську столицю не своїм противником, а можливим нейтральним майданчиком для перемовин.
— Чи виправдано це сьогодні?
— Власне, нині багато католиків задумується, чи принцип “позитивного нейтралітету” Ватикану виправдовує себе. Адже навіть сам Папа Франциск у своєму інтерв’ю каже, що всі його дипломатичні зусилля не мали успіху. Тому й підхід Апостольської столиці викликає так багато критики. Він не лише неефективний, а й може підігравати агресорові. Бачимо ж, що російські пропагандисти разом із московською патріархією маніпулюють позицією Ватикану, який залишається нейтральним. Вони кажуть, що Святий престол — на боці рф.
У Ватикані, вочевидь, до кінця не розуміють, що москва не має наміру домовлятися про завершення війни. Тому Апостольську столицю й звинувачують у тому, що вона неадекватно оцінює реальність.
— За таких обставин Папа Римський уже втрачає довіру українців. Чого чекати далі?
О. Недавня:
— Хай там як, а в інтересах України — не сваритися з Папою Франциском і загалом — із Ватиканом. Представникам РКЦ в Україні, УГКЦ і держчиновникам краще докладати зусиль до того, аби більше проукраїнських чинників було в Апостольській столиці та щоб її потугу використовувати для нашої мети.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
