Лариса Ніцой поділилася інформацією щодо зниклих підручників з української мови для 5 класу авторства Ніни Голуб та Олени Горошкіної. Пані Лариса стверджує, що автори підручників не отримали гонорар, а самі підручники зникли так і не діставшись шкіл. Всеосвіта не може перевірити цю інформацію, підтвердити чи спростити, тому питає у самих вчителів, чи стикалися ви з відсутністю нових підручників. (Портал ВСЕОСВІТА ТОВ «Всеосвіта»).
Інформацією пані Лариса Ніцой поділася на своїй сторінці у ФБ на початку допису критикуючи Міністра освіти за написання раши з великої літери. Пані Лариса, як і більшість українців, переконана, що написання раші з маленької літери — це теж боротьба, але на гуманітарному і ментальному рівнях. Далі пряма мова авторки про розмову з журналісткою та зниклі підручники зі зверненням до Оксена Лісового.
У мене сьогодні був етер на радіо, після якого я розревілася від злості і безсилля.
Спочатку все було нормально. Ми обговорювали наказ Оксена Лісового писати рашу з великої літери.
…
— Я би хотіла, щоб Оксен Лісовий з таким самим запалом, як писав наказ про велику літеру для раші, написав наказ і виніс догану тим, хто заховав 503 тисячі (пів мільйона) надрукованих за гроші Євросоюзу підручників з української мови для 5 класу авторства Ніни Голуб та Олени Горошкіної і ці підручники (20 фур на секундочку) кудись зникли. До шкіл вони не доїхали (хіба до деяких).
— А чому саме ці підручники мають попасти в школи, а не якісь інші? — запитала журналістка.
— Бо цей підручник пройшов конкурсний відбір в МОН і переміг. За нього голосували люди. Цей підручник довго не друкували, а тоді до авторів звернулися з пропозицією, що підручник, над якими вони працювали упродовж кількох років, можуть надрукувати в рамках спонсорської підтримки Євросоюзом, якщо автори відмовляться від гонорару. Чесно кажучи, я просто в шоку від того, які в нас автори раби і їхня важлива робота нічого не коштує. Я розумію, що європейці спонсори і умова була, щоб це був не комерційний проєкт. Але ж міністерство могло хоч якось відзначити авторів? Могло придумати якусь премію? Ви лише вдумайтеся 503 тисячі примірників. Якби з кожної книжки всього лише по 1 гривні дали авторам, це була б гарна сума на їх підтримку. Гаразд, європейці мають свої умови. МОН за свої ресурси могло подумати про авторів? Премію вони від МОН заслужили хоч по кілька тисяч? Попри це, автори погоджуються просто так віддати свою працю, бо вони вирішили, що служать українським дітям. Оксен Лісовий дякує видавництвам “Ранку” й “Освіті”, що ті віддали макет, про авторів жодного слова, тобто автори що, з повітрям працювали? Потім міністр повідомляє в себе на сторінці, у червні й липні, що підручники надруковані. В Україну приїхало 20 фур з цими підручниками! До мене звернулися автори цих підручників. Підручники зникли. Департаменти освіти різних міст кажуть, що не отримували. У школах їх немає. А в МОНі взагалі ходять чутки, що міністерство збирається замовляти новий підручник у іншого автора.
— Ну це ж лише чутки, — каже мені журналістка. — Ми не знаємо, що там насправді. Ми ж не будемо якісь плітки обговорювати!
— Але журналісти існують для того, щоб дослідити питання. Ви ж журналісти? Перевірте вірогідність інформації! Спростуйте її або підтвердить. Заодно спитайте, де підручники. Приїхали у червні-липні. 12 вересня — діти без підручників. Запитайте, чи не хоче Оксен Лісовий вліпити догану тим, хто влаштував цей саботаж. Бо я, переглянувши цей підручник на сайті МОН, і побачивши, який він, починаю думати, що його зникнення — це диверсія.
— Та прямо там…
Я починаю закипати, знаючи передісторії і кульбіти з іншими підручниками при інших міністрах освіти, і наскільки журналісти не в темі.
— Ви не розумієте, але цей підручник іде в розріз з політикою теперішньої влади. — пояснюю я, поспішаючи, бо ж мало етерного часу. — На перших уроках традиційно обговорюється роль мови в житті людини і завжди на першому місці в мови була комунікативна функція. Але це неправильно! І в цьому підручнику це нарешті виправлено. Ні, комунікативна функція там теж є, але й з’явилася в української мови така роль, яку ніколи раніше дітям не казали. На перших же сторінках написано, що українська мова — ознака українців і вирізняє нас з-поміж інших народів. Що українська мова формує з нас український народ. Тощо. Ви розумієте, що це означає з установкою влади на багатонаціональну країну і вказівку на обов’язкову присутність російської мови в єдиному марафоні? Цей підручник не відповідає політиці цієї влади, а Оксен Лісовий, скільки б він не розповідав, що він патріот, він буде виконувати вказівку влади, бо влада підбирає таких чиновників на посади, які виконуватимуть замовлення влади. Цей підручник, з того, що я побачила в електронній версії, уже з перших сторінок не вписується в русло цієї влади. Може саме тому його кудись і заникали?
— Та в чому проблема, — нетерпляче каже журналістка, — якщо є електронна версія — нехай діти вчаться з електронного підручника.
Я ловлю себе на тому, що мій голос починає накалятися, але не можу його стримати, мною починає трясти:
— Тобто, 305 тисяч живих підручників десь лежить, а учні нехай сидять в гаджетах? Ви знаєте, що Європа відмовляється від електронних підручників? Ви це чули взагалі? Ви знаєте, що Швеція забороняє в школах електронні підручники? Ви знаєте, що є наукове обґрунтування шкідливості електронних підручників і користь друкованих? Не знаєте? То прогугліть! І по-друге, якщо ви думаєте, що у всіх дітей в Україні є планшети чи ноутбуки і вони можуть на уроці сидіти з гаджетом, то ви помиляєтеся, не всі їх мають.
— Пані Ларисо, ви маніпулюєте. Зараз у всіх учнів є телефони! — каже журналістка.
— Ви знущаєтеся? Тобто діти повинні сидіти на уроці в телефоні, видзьобуючи в ньому книжку? — вигукую я і мене, не попрощавшись, виключають з ефіру.
Десь з половини нашої розмови я так рознервувалася, що бачила, що ледь не кричу на них, але нічого не могла із собою вдіяти. Ця розмова — це така катастрофа! Ми не просто з різних планет. У мене було таке враження, що якби я розмовляла з тумбочкою — це був би такий самий ефект. Від злості в першу чергу на себе (треба ж було нявкати ніжним голосом, так люблять українці, а не говорити верескливо) від безсилля і відчаю я розплакалася.
Чекаємо на відповідь МОН щодо ситуації навколо підручників з української мови для 5 класу авторства Ніни Голуб та Олени Горошкіної. Лариса Ніцой стверджує, що підручники не відправили в школи через те, що підручники не відповідають політиці чинної влади.
Як відомо, у 2022 році за офіційною інформацією п’ятикласників було 400 тисяч.
Цього року на видання й доставлення шкільних підручників із державного бюджету виділено 754,9 млн гривень.
Також ще 138,1 млн гривень на підручники отримали від донорів, інформує Міністерство освіти і науки України.
Джерело: facebook.com
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
