До того, щоб домогтися справедливого покарання для лікарів, з вини яких помер його син, Володимир Кулак з Тернополя йшов практично шість років. Слідство, експертизи, сотні заяв, скарг, суди трьох інстанцій.
Ні для кого не є секретом, що в Україні довести лікарську помилку дуже складно. «ФАКТИ» не один раз писали про випадки, коли медиків, недбалість яких, здавалося, була цілком очевидною, виправдовував суд. Або, ще гірше, — справа навіть не доходила до суду. Однак Володимиру вдалося зробити те, що багатьом здавалося неможливим.
Дорогоцінний час було втрачено
Історія, крапку в якій днями поставив Верховний суд, трапилася в червні 2017 року. Заворот кишок, з яким 12-річний Рома Кулак поступив до Жидачівської райлікарні, горе-лікарі переплутали з… тепловим ударом. Ромі Кулаку навіть не зробили рентген. Коли дитину відправили до обласної лікарні, вона була вже при смерті. За тиждень хлопчик помер.
Судово-медичні експерти дійшли висновку, що, якби лікарі Жидачівської райлікарні обстежили хлопчика і вчасно вжили заходів, він би залишився живим. Але дорогоцінний час було втрачено.
Рома Кулак разом із батьками та молодшою сестрою жив у Тернополі, а у червні 2017 року гостював у бабусі в селі Мазурівка Жидачівського району. Коли у дитини раптово розболівся живіт, її тато був у закордонному відрядженні, мама — на роботі, у Тернополі. З Ромою, крім бабусі з дідусем, була тітка. Дорослі одразу викликали «швидку».
Як пізніше зрозуміли батьки Роми, у хлопчика були очевидні симптоми кишкової непрохідності. Наприклад, дитина говорила, що «живіт болів так сильно, що біль ніби віддавав в інші частини тіла». Але на той момент рідні Роми, зрозуміло, не знали, що можуть означати подібні симптоми. Це мали знати лікарі.
— «Швидка», яка приїхала із сусіднього селища, відвезла сина до Жидачівської центральної райлікарні, — розповів «ФАКТАМ» Володимир Кулак. – Лікарі «швидкої» сказали, що, скоріше за все, Рома отримав тепловий удар. Після того, як сина привезли до лікарні, він півтори години пролежав у прийомному покої, потім таки його відвезли до інфекційного відділення вже з діагнозом «харчове отруєння».
У Роми підвищився тиск, болі не припинялися. При таких симптомах людину насамперед потрібно везти на рентген, щоб унеможливити кишкову непрохідність. Але цього ніхто не зробив. Синові вкололи знеболювальне, взяли аналіз крові (він показав, що рівень лейкоцитів у крові був перевищений майже вдвічі) і лише за чотири з половиною години зробили УЗД.
Після смерті сина я побачив медичну документацію. Виявилося, фахівець, який проводив УЗД, написав: «Надмірно виражений метеоризм кишок» — і поставив три знаки оклику! При цьому в історії хвороби сина сказано, що УЗД нібито показало помірно виражений метеоризм…
Лікарі почали лікувати Рому від отруєння. Давали дитині сольові розчини та порадили валеріанку, бо хлопчик, на їхню думку, був «надто неспокійним». Це, за словами Володимира Кулака, була вся терапія.
— За той час, поки він лежав в інфекційному відділенні, приходили педіатр, інфекціоніст, невропатолог, реаніматолог. Оглядали Рому і два хірурги: дорослий та дитячий. Але на рентген сина ніхто з них так і не направив, — каже Володимир Кулак. — Тільки вночі (Рому привезли до лікарні о п’ятій годині вечора) районні лікарі зрозуміли, що нічим не можуть допомогти, і під ранок повезли його до львівського «Охматдиту».
Дорогою хлопчику кілька разів ставало погано. У приймальному відділенні львівського «Охматдиту», куди дитину привезли о шостій годині ранку, Рома знепритомнів. Рентген показав заворот кишок. Рому прооперували, але було вже пізно — кишківник, як сказали рідним хлопчика лікарі, був уже чорний. Через шість днів Рома помер, не приходячи до тями.
«Головним було домогтися, щоб люди, через яких обірвалося життя мого сина, не калічили інших пацієнтів»
У той час, як лікарі Жидачівської райлікарні переховувалися від журналістів та намагалися уникнути будь-яких коментарів, комісія Львівського обласного департаменту охорони здоров’я дійшла висновку: якби районні лікарі проаналізували всі медичні дані, вони б змогли чітко діагностувати хворобу. Члени комісії вважали, що помилки лікарів Жидачівської райлікарні почалися з приїзду швидкої допомоги, коли було поставлено діагноз «отруєння чи тепловий удар». Під час огляду дитини у приймальному відділенні не провели всіх необхідних обстежень і не залучили потрібних фахівців. Хірурги оглянули пацієнта поверхово, і в результаті хлопчика направили до інфекційного відділення з набором медикаментів, які не лише не покращували його стан, а ще й погіршували. Лапароскопію (сучасний метод хірургії, при якому операції на внутрішніх органах проводять через невеликі отвори), районні лікарі не зробили (хоча в лікарні було відповідне обладнання), тому що не вважали за потрібне. Про рентген взагалі не йшлося. Про те, що у дитини, мабуть, кишкова непрохідність і в райлікарні допомогти їй не вдасться, медики здогадалися, коли вже було пізно. Відмирання клітин кишківника при повному перекритті доступу крові настає максимум через шість годин.
З того часу Володимир Кулак робив усе можливе та неможливе для того, щоб розслідування тривало. Добився відкриття кримінального провадження стосовно лікарів та скасування державної стипендії головному лікарю Жидачівській райлікарні, яку йому встигли призначити вже після смерті Роми. Добився звільнення 74-річної інфекціоністки Ганни Чущак, яка стверджувала, що хлопчик «бреше та симулює». Ця ж інфекціоністка в результаті була на лаві підсудних. Там же опинився і хірург Юрій Михайлюк, котрий, проігнорувавши результати УЗД, не відправив дитину на рентген.
Попри те, що провину обох підтвердили експертизи, навіть елементарних вибачень Володимир від горе-лікарів не почув.
— Вони лише намагалися затягнути судовий процес. І плуталися у своїх свідченнях, — каже Володимир Кулак. — Хірург у суді заявив, що Рома блював лише двічі, хоча в історії хвороби сам написав, що це сталося п’ять разів. Або, наприклад, медики стверджували, що запідозрили у сина тепловий удар «через аномальну спеку до +40 градусів». При цьому у Гідрометцентрі на відповідний запит прокуратури відповіли, що того дня було не вище 26 градусів тепла. Інфекціоністка взагалі заявила, що «лікування дитини не входило до її обов’язків». Мовляв, її роботою було лише «прийняти та оглянути», що вона й зробила.
Вищезгаданий хірург, до речі, за час, доки йшло судове слідство, встиг потрапити в новий скандал, коли відмовився надати допомогу ветерану АТО. Чоловік приїхав до лікарні з інфекцією, у нього набрякла й почала гноїтися рука. Але хірург відмовився навіть його оглянути, заявивши, що «не отримує за це гроші».
Суд першої інстанції дав хірургу три роки позбавлення волі, інфекціоністці — два роки. Але до в’язниці вони не потрапили. Хірурга відразу амністували, а інфекціоністка отримала відтермінування від виконання покарання. Тим не менш Володимир Кулак задоволений тим фактом, що вина лікарів доведена. І що тепер вони не мають права працювати за фахом.
Вироком суду першої інстанції справа не обмежилася — лікарі намагалися його оскаржити та дійшли аж до Верховного суду. Верховний суд залишив вирок у силі, тим самим поставивши крапку у цій історії. Наразі вину інфекціоністки Ганни Чущак та хірурга Юрія Михайлюка доведено.
— У мене й не було мети посадити їх до в’язниці, — сказав «ФАКТАМ» Володимир Кулак. – Головним було домогтися, щоб люди, через яких обірвалося життя мого сина, більше не мали відношення до медицини та не калічили інших пацієнтів. Це мені вдалось. Ромчику зараз було б уже 19 років… Сина не повернути, але я вірю, що моя боротьба допоможе вберегти від таких горе-лікарів інших дітей.
На цьому місія Володимира Кулака не закінчується. Наразі він є відомим у регіоні громадським діячем. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого пішов у тероборону. Встигає займатися волонтерством. І допомагає людям, які теж постраждали чи втратили своїх близьких через непрофесійні дії медиків. Володимир каже, що робитиме це й надалі — заради пам’яті свого сина, чию присутність він відчуває щодня і щохвилини.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
