Протягом п’яти вікендів шестеро охочих до малярного ремесла молодих людей під наглядом досвідчених фахівців навчалися азам та “підводним каменям” декорування.
“Найголовніше, що є у цій школі, – це учні, які приходять сюди. Ярема зі своєю командою передають їм свої знання, які були напрацьовані не за один рік”, – розповідає директор школи Андрій Савка.
“Ця школа стала експериментом і для нас, і для учнів. Ми були здивовані, що взагалі є охочі на таку школу, – зізнається митець Ярема Стецик. – Базова програма на навчання по декоруванню була оголошена заздалегідь. Вона торкає практичні глибини”.
За словами Яреми Стецика, школа декору на практиці від навчання у профтехучилищі відрізняється мало чим. Головна відмінність – інтенсивність навчання. В ПТУ також не навчать, як маляру будувати взаємовідносини з клієнтами чи дизайнерами та як дотримуватися професійної етики. Тренери школи не лише навчають тому, як треба виконувати ту чи іншу роботу, а одразу розповідають про помилки, яких варто уникати. Це дозволить учням у майбутньому значно зекономити час і зусилля.
Серед випускників школи є і учасник бойових дій, і громадянин Камеруну, і люди з інших міст. Усі вони захоплені можливістю повчитися у Яреми Стецика та планують у подальшому використовувати ці знання.
“Коли я познайомився з цими людьми, я здивувався. Деякий час була апатія, що ніхто не вчиться і ніхто нічого не хоче, всі хочуть відразу швидких грошей. Це соціальна проблема не лише у Франківську, а й у цілій країні, а також і в розвинених країнах. Люди не балдіють від того, що вони щось роблять руками, тобто ремесло зникає. Залишаються одиниці, які хочуть його розвивати, – розповідає Ярема Стецик. – Поки не пізно, в Україні цей момент ще можна вловити. Є одиниці людей, у яких є настрій щось робити, їм треба пропонувати кайфову роботу. Те, що ми робимо, є на грані мистецтва”.
Вадекс приїхав з Камеруну. У Франківську він навчається в одному з вузів, але душа прагне займатися ремеслом.
“Я дуже багато ходив по місту і дивився роботи пана Яреми і зацікавився, як таке робити. Я дуже близько від мистецтва, дуже люблю його, – каже Вадекс. – Я хочу далі цим займатися. Я б хотів розмалювати велику стіну, якщо буде така можливість”.
Учасник бойових дій Леонід раніше займався художньою обробкою дерева і металу, але через поранення на війні ця робота стала для нього надто важкою фізично. Прагнучи не придушити свою тягу до мистецької роботи, вирішив зайнятися декоруванням.
“Я вирішив перекваліфікуватися на більш мистецькі роботи і робити маленькі дива з фактурою на стінах”, – ділиться Леонід.
Ірина щовихідних приїздить до Івано-Франківська аж з Мукачевого Закарпатської області. Дівчина надзвичайно зраділа можливості повчитися у спеціалізованій школі. У подальшому планує деякі техніки застосовувати у живописі та незабаром відкриє персональну виставку картин у Стамбулі в Туреччині.
“Це європейський підхід і це дуже круто. Це безмежно розширює уяву та можливості”, – каже Ірина.
Юрій приїхав з Коломиї. Він виконує ремонтні роботи, а на навчання його відправила колега-дизайнер.
Навчання у школі декору коштує 3500 гривень за курс. Ці кошти покривають витрати на матеріали, на яких учні вчаться працювати зі штукатуркою.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
