Прогноз на 2021 рік у контексті розвитку української економіки – це джек-пот для прогнозиста. Майже як стрілянина по мішені в упор. Промахнутися можна лише спеціально.
Справа в тому, що в 2021 році нічого принципово не зміниться. Україна приречена на продовження існування без чіткої економічної моделі розвитку, за принципом “бритви Оккама” – відсікання всього зайвого. Зайвого – тобто, соціального.
Тобто, економіка буде деградувати: деіндустріалізація буде посилюватися і, як похідна, будщет рости десоціалізацію державної політики.
Так, які ж малоприємні сюрпризи приготувала громадянам влада в наступному, 2021 році? Де і на які суми держава залізе в кишеню простим українцям?
З останнього. В кінці жовтня минає, 2020 року, тобто в самий розпал кризи, коли в інших країнах роздають населенню так звані “вертолітні гроші”, Кабмін прийняв постанову, згідно з яким з 1 травня 2021 року базова норма плати домогосподарств за комунальні послуги буде підвищена з 15 % середньомісячного сукупного доходу до 20%.
Простими словами, якщо раніше українська сім’я за законом повинна була платити за комуналку не більше 15% від своїх доходів, то з травня наступного року дане порогове значення підвищиться на 5% або на чверть.
Візьмемо сім’ю з доходом на двох дорослих в розмірі двох мінімальних зарплат (з 1 січня – 6000 грн.).
Збільшення норми базового доходу, що направляється на оплату комунальних послуг, призведе до того, що у цій, далеко не найбагатшої сім’ї, уряд просто вкраде в наступному опалювальному сезоні приблизно по 600 гривень на місяць.
За допомогою маніпулювання нормами витрати того ж природного газу на метр квадратний житлової площі домогосподарств, які платять за газ за нормами, а не за лічильниками (а таких 90%), а також за допомогою різних понижуючих коефіцієнтів, розмір субсидування за фактом починається від 30- 40% сімейного доходу.
З серпня місяця, населення відправили на вільний ринок газу. Тепер кожен може вибрати собі свого трейдера з десятків найменувань компаній.
Тільки варто враховувати, що за всіма ними стоїть всього лише 2-3 реальних власника, які і є прихованими бенефіціарами грошових потоків за газ.
Підприємства теплокомуненерго при цьому, будуть дбайливо “подаровані” постачальникам газу, за якими вибудовується оточення мерів українських міст, де тепло ще поставляється централізовано.
Здавалося б, проста модель: кожне українське місто міг би купити дешевий річний газ і закачати його в державні підземні газосховища, щоб взимку продати його населенню і тепловикам за низькою ціною.
Але така простота не є в розумінні нинішніх чиновників досить ринкової: саме тому дешевий річний газ закачуватиметься в сховища приватними структурами і продаватися на ринку виключно за надвисокої зимової ціною. Той же Нафтогаз у січні 2021-го підвищив ціну на газ ще на 14%.
А взагалі, населенню варто готуватися себе до землі, закреслено, до зими: не в цьому, так в наступному опалювальному сезоні, вартість газу з урахуванням ПДВ та розподілу підвищиться до 10 грн. за куб з пропорційним зростанням похідних тарифів (тепло і гаряча вода) , де вартість енергоносія складає до 70%.
Загалом, це вже й не тарифи зовсім, а самі що ні на є ринкові ціни.
Адже, з точки зору оплати комунальних послуг, все населення країни переведено в режим бензоколонки. Це коли приїжджаєш на АЗС і не знаєш, який цінник на бензин побачиш. Але машину, на крайній випадок, можна поставити в гараж, а ось квартиру – навряд чи.
Більш того, сама система тарифів побудована так, що від неї не можна відмовитися, і на їх розмір неможливо вплинути за допомогою споживчого бойкоту або скорочення попиту.
Тебе все одно змусять отримати послугу (особливо це стосується опалення в старих будинках) і сплатити виставлені рахунки. Своєрідна модель тарифного рабства. А якщо не вийде – стягнуть, продавши бабусин комод. І норми щодо пені та нових механізмів стягнення боргів будуть лише посилюватися.
Вже зараз з комунальними боржниками хочуть боротися, як зі злісними аліментник, не пускаючи за кордон або блокуючи особисті автомобілі. Що ще раз підкреслює, що для влади народ – як втік від шкідливої і марнотратною дружини чоловік, якого необхідно наздогнати всіма можливими способами.
І, незважаючи на те, що сума боргів за комунальні послуги вже перевищує 50 млрд. Грн .: з огляду на динаміку погашення заборгованості по реструктуризованих сумах, на обнулення боргу піде пару сотень років.
Але, по іншому і не може бути в країні, де тарифи перетворилися в інструмент гібридного оподаткування середнього класу і механізм перерозподілу бюджетних субсидій, в якому споживач виконує роль мовчазного транзитера по руху фінансових потоків від державної скарбниці до постачальників послуг.
І якщо хтось ще не вірить в десоціалізацію, то «ми йдемо до вас». На це раз разом з енергетичними монополістами.
Можу сказати, що з високим ступенем ймовірності, протягом 2021 року такі зміни будуть. Оскільки з 1 січня впроваджується RAB-модель для операторів систем розподілу, оскільки з 1 січня очікуваний тариф для НЕК “Укренерго” буде не нижче 31 копійки за переданий кіловат-годину.
“Тому підходи до формування тарифів будуть змінені, але дата, графік, обсяг – це поки предмет дискусії”, – говорили в Міненерго.
Згадані вище RAB-тарифи, це хіт нинішнього сезону. За рахунок споживачів встановлюється доплата в тарифі для власників електричних мереж в розмірі прибутковості на стару базу активів (3%) і нову (16,74%).
Простими словами, в тариф на поставку електроенергії для обленерго дозволять включати потенційний дохід приватних компаній від інвестицій в основні засоби: дроти і трансформаторні підстанції.
А оплачувати цей дохід будуть споживачі. Для розуміння – це, як якщо б після відвідування кафе вам видали б два чека: один на 200 гривень за з’їдену піцу, і другий на 2000 гривень – на компенсацію витрат власника кафе на закупівлю нової піці-машини.
Крім того, інвестор біля воріт. Одинадцять послів вимагають від України погашення боргів перед інвесторами зеленої енергетики. А з ними ще й “Батька Чорномор”, тобто, один відомий олігарх.
А де її взяти, дешеву електрику, то? Тільки в Енергоатомі, який, як раз, і субсидує населення, здійснюючи продаж оной за пільговою ціною в режимі ПСО. Цей самий режим і хочуть скасувати, відв’язавши населення від тарифної опіки і викинувши на ринок. І перекинувши основні обсяги атомної енергетики на олігархічні аукціони.
І тепер населення чекає два електричних нокдауну і фінальний нокаут.
Нокдаун перший: скасування пільгових за перших 100 квт годину для населени я. Це рішення прийнято на засіданні Кабміну 28 грудня 2020 го року, прямо під ялинку. І з 1 січня 2021-го, перші 100 квт будуть оплачуватися побутовими споживачами за ціною 1,68 грн., А не 90 коп. за кіловат , як раніше.
Це безпрецедентне зростання тарифу майже в два рази, і в фокусі даного рішення знаходяться найбільш незахищені соціальні групи населення, ті самі пенсіонери, які в люстрі на три ріжка прикручують дві лампочки, щоб менше нагоряє.
Дане рішення цілком може потягнути на Шнобелівську премію з економіки – підвищувати соціальний тариф на електроенергію взимку, в період кризи і пандемії, не додумалася жодна країна в світі.
Другий нокдаун – це підвищення самого тарифу, з 1,68 грн. до рівня вище 2 грн., тобто, на 20-30% . І нокаут, який чекає споживачів з 1 квітня – скасування режиму ПСО по електриці для населення, коли кожен українець буде купувати електроенергію на “ринку” і тоді здійснитися блакитна мрія реформаторів про те, що населення повинно платити більше, ніж промисловість.
В такому випадку, тариф для населення може вирости і до 3-4 гривень і вище.
Грядущий рік – це і час розвалу цілісного залізничного комплексу країни. Заплановані зміни передбачають поділ Укрзалізниці на три складові: пасажирську, вантажну і інфраструктурну.
Відбудеться розщеплення транспортного тарифу і зменшення його питомої ваги, що залишається в УЗ: сировинні ФПГ заведуть на “залізяку” приватні вагони (точніше, вже завели) і приватну тягу, залишивши державі лише плату за користування рейками, тобто, копійки. Яких не вистачатиме на перехресне субсидування пасажирських перевезень за рахунок вантажних.
Окрема структура Укрзалізниці, що забезпечує перевезення пасажирів, стане планово збитковою, з погіршенням сервісом, ліквідованим маршрутами і ціною на електричку до Коростеня, дорожче, ніж на авіарейс до Парижа.
Уже в наступному році варто очікувати зростання ціни пасажирських квитків приблизно на 2-3% в місяць і на 25-30% в рік. І потрібно поступово звикати до формату поїздів з індійських фільмів, з піснями і їздою на даху …
Будуть рости і тарифи на водопостачання і водовідведення. Приблизно на 20% за рахунок зростання ціни на електроенергію і збільшення мінімальної зарплати.
Паралельно держава буде посилювати фіскалізацію малого бізнесу і самого населення. За рахунок зростання мінімальної зарплати збільшиться податок на нерухомість (більш, ніж на 20%).
РРО-ізації ФОПів тимчасово відкладуть, але це не зупинить загальний тренд – встановлення тотального контролю з боку держави за фінансовими потоками, які ще не потрапили на радари податкової.
Улюблена ідея влади – провести податкову амністію для чиновників-казнокрадів і паралельно ввести обов’язкове декларування фінансового та майнового стану для всіх українців, з оподаткуванням приросту активів, що не підкріпленого задекларованими доходами.
Простими словами: працював в Польщі і купив будинок в Україні, заплати 19,5% на приріст майнових активів за звітний рік (при офіційних нульових доходи). Своєрідний податок на інвестування, трудову міграцію і тіньову економіку. Але це українців чекає вже у 2022-му.
На тлі зростання тарифів, доходи особливо рости не будуть. Правда, президент пообіцяв збільшення зарплати бюджетників, в зв’язку з ростом мінімалки, скромно промовчавши про те, що їх тарифна сітка вже кілька років, як прив’язана до прожиткового рівня, а не до мінімальної зарплати.
А прожитковий мінімум особливо підвищувати поки ніхто не поспішає. Вже зараз звучать обіцянки провести індексацію пенсій з затримкою в кілька місяців, як це вже було в 2020-му, коли уряд, по суті, обікрала кожного пенсіонера в середньому на 700-800 гривень.
Та й сама сума індексації буде мізерною: вона залежить від інфляції і середньої зарплати, а динаміка цих двох показників зараз на мінімумі.
Зате можна сподіватися на стабільність у вигляді низької інфляції і міцної гривні. Хоча, перший показник у нас вже давно перетворився в середню температуру по лікарні.
Для багатьох ціни дійсно стабільні – в бутиках і ресторанах. А ось для бідних, весь час “вистрілюють” сюрпризи то у вигляді подорожчала гречки, то у вигляді зростання цін на хліб або яйця. І якщо для багатих “удар по яйцях”, що укус комара, то бабусі в супермаркеті доводиться з десятка переходити на “п’ять”.
Низький платоспроможний попит утримає гривню – адже ми купуємо на 50% імпортні товари.
Будуть стабільні і банки – вони вже давно нікого в реальному секторі не кредитують і ніяка криза їм, по суті, не страшний: то, що мертво, померти не може. Українські банки вже давно перетворилися в насоси з перекачування внутрішнього ресурсу або в державні цінні папери, або на рахунки закордонних банків-партнерів.
У 2020-му їм не потрібні були кредити, а в 2021-му – вже особливо не будуть потрібні і термінові депозити, ставки за якими в цьому році знизилися нижче позначки в 10%.
Нинішня модель фіскалізації передбачає, що банки зможуть обходитися в основному за допомогою дармового ресурсу у вигляді залишку на зарплатних карткових і розрахункових рахунках: питома вага цих коштів в загальній структурі депозитної бази населення зріс до 40% і вище.
Загалом, в 2021-му році в Україні не відбудеться нічого нового: багаті стануть багатшими, а бідні біднішими. “Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем”.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
