Школа чи законодавство: хто має регулювати використання мобільних телефонів учнями під час уроків?
Саме над цим питанням розмірковує народна депутатка, голова підкомітету з питань освіти та позашкільної освіти Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, Інна Совсун на своїй сторінці у фейсбуці. За її словами, наразі у Верховній Раді зареєстрований законопроект, яким пропонується заборонити використання мобільних телефонів учнями під час уроків, окрім випадків коли це потрібно для навчальних цілей.
Чи варто підтримувати такий законопроект? Я бачу в ідеї два окремих питання, які варто проговорити. Перший блок питань: чи правильно взагалі обмежувати доступ до мобільних під час уроків? Як викладачка та як мама першокласника, я знаю, що доступність мобільного телефону заважає в навчальному процесі. Саме тому, у Мартина немає власного мобільного телефону і я не вважаю це за необхідне в такому віці.
Дискусії про дозвіл чи заборону на мобільні у школі точаться у всіх країнах, говорить народна депутатка. Прихильники заборони – насамперед вчителі – скаржаться, що діти відволікаються на уроках, і це шкодить не лише вивченню предмета, але й когнітивним навичкам, таким, як концентрація уваги. Крім того, за допомогою мобільних значно легше списувати.
Дослідження підтверджують вплив телефонів на навчальні результати: Лондонська школа економіки проаналізувала вплив заборони мобільних на результати тестів. Учні зі шкіл, де не дозволялося користуватися мобільними, отримали вищі результати, причому найбільше виграли від заборони діти з низькими оцінками. Дослідження стверджує, що заборона мобільних може бути простим та дешевим способом скоротити освітню нерівність.
Не менше важливим є питання безпеки: батьки переймаються через можливості відслідковування їх дітей через інтернет, загрози їх приватності (булінг і сталкінг онлайн) і тому підтримують обмеження щодо використання ними мобільних. Водночас, для батьків важливим є зв’язок із дітьми протягом дня – з міркувань безпеки та планування часу.
При цьому, звісно, є також успішні приклади інтеграції мобільних телефонів у навчання: частина дітей навіть без батьківського контролю успішно опанували навички керування своїм часом і користуються мобільними після виконання домашніх завдань. Є приклади окремих країн, де мобільні успішно інтегровані у освітній процес і приносять користь, наприклад, Сингапур чи Швейцарія, пише Інна Совсун.
У підсумку, можна сказати, що мобільні, як і будь-яка інша технологія, можуть приносити шкоду і користь. У школі можна успішно використовувати телефони, однак для цього вчителі та адміністрація мають докласти зусиль. Якщо ж навчати учнів з телефонами так само, як і в добу до їх появи, мобільні стають потужним магнітом для уваги і врешті шкодять дітям.
Але чи варто регулювати використання мобільних під час уроків на законодавчому рівні?
В результаті подібних дискусій деякі країни (Франція) або території (штат Вікторія), заборонили використання мобільних у школі на законодавчому рівні рівні. А подекуди, як у Каліфорнії, – школам дозволили вирішувати, дозволяти мобільні чи ні, самостійно.
З одного боку, ми прийняли закон про середню освіту, який базується на ідеях автономії школи. Автономія школи значить, що ми повинні в тому числі довіряти школі приймати рішення щодо організації навчального процесу, у тому числі – щодо мобільних під час уроків. З іншого боку, я знаю не один випадок, коли в школах батьки блокували прийняття рішення про заборону використання мобільних телефонів під час уроків. Аргументація лунає різна: і що телефони дорогі і їх бояться втратити, і що користування телефону – невід’ємне право дитини. У результаті школи уникали прийняття рішень з цього приводу. Отже, школи не завжди готові до того, щоб організувати адекватне обговорення цього питання і прийняти рішення, що підуть на користь навчальному процесу.
На її думку, врегулювати це питання в законі – буде кроком вперед. Тоді школи будуть позбавлені необхідності приймати це рішення на своєму рівні.
З іншого боку, засадничим питанням є таке: як школи навчаться приймати такі складні рішення на рівні школи, якщо у всіх незрозумілих ситуаціях ми будемо очікувати, що це питання має регулюватись Верховною Радою/Міносвіти/Президентом? І для мене тут ключове питання в тому, яким чином вибудовувати інституційну спроможність шкіл, їхню спроможність приймати складні рішення, налагоджувати діалог з батьками, учнями та вчителями і при цьому, не жертвувати в цьому процесі навчанням дітей.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
