Пропоную, нарешті, розкласти все на свої місця.
У людини понятійне мислення. Вона мислить і оперує поняттями. З давніх-давен людина вкладала своє розуміння явищ або предметів у його назву. Як зрозумів, так і назвав.
Чим займався Адам у першу чергу? Давав назви тваринам і птахам. Неймінгом. Символічно це означає зародження мислення (раціонального розуму) як оперування поняттями і логічними зв’язками між ними.
Чим глибше розуміння явищ, тим точніше поняття і якісніше мислення. Відомий вислів Декарта – визначте [точне] значення слів, і ви позбавите людство від половини оман.
Чи хочемо ми позбутися від наших оман, ось питання. Що у нас відбувається – окупація країни, АТО чи громадянська війна?
Від того, як ми називаємо речі, залежить і те, як ми їх сприймаємо. На наше сприйняття сенсу впливає навіть написання слів – з великої чи з малої літери, у дужках, зі смайликом, знаком оклику чи питання і т.п.
Словесні конструкції, терміни і емоційна конотація з образами, які ці терміни викликають, теж є частиною інформаційної комунікації між Україною, Рашкою, ЄС і США в рамках подій на Донбасі, Майдану і т.д. І те, що і як ми називаємо, впливає на те, як ми з цим взаємодіємо.
Одним словом, слово перемагає.
У 2014 році агресію Рa$$еї проти України назвали «гібридної війною» як комбінацію бойових, партизанських, бандитських, терористичних та інформаційних акцій з процесом політичного впливу для досягнення цілей агресора.
Ми назвали це «війною» (нехай і неофіційно) і приготувалися захищатися і контратакувати. Після двох років опору поступово приходить розуміння того, що в цій війні щось не так. Спалений, зруйнований і розкрадений Донбас, останні соки з якого вичавив ще Янукович, а зараз досмоктує Рашечка, намагаються повісити нам на шию. Ще й не на наших умовах. Окупанти територію начебто захопили, але приєднувати не поспішають. Хто проживає на тимчасово окупованих територіях, вони й самі не знають – вже не «українці», але і не «росіяни».
У голови окупованих вбивається ідентифікація себе як «вільного народу ДНР»!
У підсумку – випалена земля і розруха в головах.
На перемогу мало схоже, на поразку – теж, якщо мислити в категоріях війни.
Найбільше це нагадує ТЕРОР – залякування мирного населення і не тільки, що виражається в фізичному насильстві, аж до знищення.
Мінськ з успіхом закріпив ці страшні процеси.
Чому все-таки ТЕРОР, а не ВІЙНА?
Тому що в процесі війни агресор захоплює територію, будує там свою владу, формує під свої потреби інфраструктуру. В процесі захоплення територій СРСР Рейх формував свої органи влади, будував дороги і мости, налагоджував соціальну сферу, природно не з людського гуманізму, а заради інших цілей. Вони планували тут залишитися всерйоз і надовго, і території повинні були увійти до складу Рейху, а не жити автономно або незалежно.
Масові обстріли і провокації, маневри вздовж і впоперек окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) без перспективи (вже без перспективи, спасибі добровільним батальйонам, СБУ, ЗСУ, НГ) створення сухопутного шляху на Крим, загибель наших солдатів, нагнітання атмосфери нервозності, страху і страждань, «прямі лінії» маріонетки Кремля Захарченко, повернення Н. Савченко на батьківщину і розмови про «мир» – все це є ні що інше, як ІНФОРМАЦІЙНИЙ ТЕРОР та ІНФОРМАЦІЙНИЙ ТЕРОРИЗМ, мета якого залякати і настрашити населення України, зломити волю до опору і боротьбі, аж до насильства і знищення.
Як це схоже на діяльність ІГІЛ або Аль-Каїди.
А як же Крим?
Там ситуація трохи інша. Крим Кремлем розглядався і розглядається як «непотоплюваний авіаносець» для розміщення там своїх «збройних сил». Здравниця окупаційній владі в Москві там потрібна рівно на стільки, наскільки зайцю потрібна інвалідна коляска або п’ята лапа. Ось стосовно тимчасової анексії Криму можна і потрібно говорити про ІНФОРМАЦІЙНУ ВІЙНУ, яку, на жаль, ми програли. Або Янукович з товаришами просто здали, кому як зручніше це сприймати.
На частині Донбасу ми маємо ОРДЛО – особливі райони Донецької і Луганської областей. І ніяк інакше. З цим погодилися всі, навіть Путлер. Жодних народних республік, «ЛНР», «ДНР», «Л/ДНР», «Лугандонов» або «Донбабве», або, боронь, Кривавий Пастор, «Новоросії». І так, без «так званих». Даючи суб’єктність терористам, окупантам і колабораціоністам, ми граємо в гру Кремля за правилами Кремля і під дудку Кремля. Доходить до смішного і грішного, офіційні підрозділи Пенсійного фонду України вступають в листування з органами терористів, тим самим, як я писав вище, легітимізують їх, визнаючи їх правосуб’єктність у рамках українського правового поля.
ОРДЛО в Україні – це тимчасово непідконтрольні нашій юрисдикції райони через розгул бандитизму і тероризму, насадженого в результаті російського вторгнення. Там же базується і російський експедиційний корпус (попросту окупанти і військові злочинці), які забезпечують «парасольку безпеки» терористам і маріонеткам Кремля. Населення ОРДЛО – заручники терористів і окупантів.
Крім того, треба розуміти, що питання Донбасу – це виключно питання ВНУТРІШНЬОЇ політики України. Союзників у вирішенні цього питання ми повинні визначати самі. Як і ворогів.
Щоб не помилятися, давайте називати речі своїми іменами.
За матеріалами:
http://petrimazepa.com/nameofterror.html
http://allkharkov.ua/news/state/imia-terrora.html
http://zmiya.com.ua
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
