Щодня на українські полігони та сміттєзвалища викидають: майже 50 грм золота, до 50 тис. грн готівкою і тисячі кілограмів металобрухту. Але це дрібниці, у порівнянні із екологічними злочинами так званої «сміттєвої мафії» та мільйонами гривень, які осідають в кишенях її босів.
Чому виникла сміттєва мафія і хто вони? А головне – як її здолати? Думки експертів в мене особисто викликають вкрай суперечливі емоції. А у вас?
Сміття – це гроші!
Про те, що Україна тоне у смітті більшість з нас усвідомило після трагедії 2016 року на Львівському полігоні твердих відходів. Коли під час пожежі загинуло троє рятувальників. Петро Порошенко звинуватив Андрія Садового у бездіяльності. Очільник Львова звинуватив 5 президента України у сміттєвій блокаді столиці Галичини. Хоча експерти вказували на іншу проблему – в Україні жодного повноцінного сміттєпереробного заводу! Є лише застарілий сміттєспалювальний завод «Енергія» у Києві. Та майже сотня сортувальних ліній з переробки макулатури, металобрухту, скла та полімерів. Але закон, який зобов’язує українців сортувати сміття, не вартий і паперу на якому він написаний. Адже куди повезуть посортоване сміття? Знову ж таки – на полігон!
За офіційною статистикою лише 3% твердих побутових відходів у нас переробляються. Решта – осідає на полігонах та сміттєзвалищам, які за площею майже Данія. Але в цій скандинавській країні – на смітті заробляють гроші, створюють нові робочі місця та захищають довкілля. «В Україні накопичено майже 30 млрд тонн відходів. Якщо переробка 1 тонни коштує навіть 100 грн, то можна уявити бюджет цієї галузі!», – зауважує Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги. Тоді чому вітчизняні та іноземні інвестори не змогли звести жодного сміттєпереробного заводу?
Чому помийна мафія наймогутніша?
Сміттєпереробка гарантує не лише гарний заробіток! Це ще колосальна економія енергоресурів. Наприклад, на виробництво 1 кг паперу з макулатури потрібно у 6 разів менше води! «Це проблема безвідповідальності чи теж певного корупційного способу заробітку. Тому що сміттєва мафія вважається найсильнішою по всьому світу. Україна не є унікальною, і всі світові процеси є і в нас. І я переконаний, що проблема збирання і переробки твердих побутових відходів криється в тінізації цього бізнесу», – вважає Остап Семерак, міністр екології та природних ресурсів України.
На думку експертів, мафію завжди цікавили (увага!) профспілки, будівництво та сміття. В цьому контексті показова діяльність сепаратиста, українофоба та колишнього «короля сміття» Одеси – Ігоря Маркова. Спочатку він підторговував бензином, але справа не пішла. Потім одружився на доньці директора Одеського сміттєзвалища та «віджав» бізнес у тестя. Організував концтабір, в якому утримував півсотні безхатченків. Невільники змушені були збирати на день до півтони вторинної сировини, і приносили рабовласнику впродовж місяця півтора мільйона гривень. «Всі звалища – законні і незаконні – кришуються кримінальним бізнесом, тому що туди безкоштовно привозять величезну кількість різних матеріалів, які там безпритульними збираються і потім реалізуються, метал вивозитися в Прибалтику. У кожного звалища є свій хазяїн, у кожного звалища є охорона, у кожного звалища є свій гонорар. Для того, щоб вивезти звідти сміття, необхідно платити офіційну ціну, а потім – неофіційну», — стверджує Володимир Борейко, директор Київського екологічно-культурного центру.
Чиї сміттєзвалища?
Для безпритульних – сміттєзвалища один із способів вижити. На думку журналістів-розслідувачів, впродовж місяця вони можуть заробляти до шести тисяч гривень. Наприклад, один день роботи на полігоні у Підгірцях хазяї оцінювали у 200 грн. Крім того, на звалища інколи привозять мінімально прострочені продукти харчування, придатні для користування предмети побуту, навіть одяг, який можна носити і не виглядати голодранцем. Забезпечуючи все це нелегально безхатченкам, фактично розгрібаючи сміття їхніми руками, «роботодавці» отримують доступ до золотого дна. «Протягом трьох років комунальне підприємство не допускало на територію Грибовицького сміттєзвалища представників екологічної інспекції. Я не хочу захищати екологічну інспекцію, але це приклад того, що чиновники, мабуть, – це моє припущення, – кожен день на нелегальному сортуванни сміття отримували доходи», – говорить Остап Семерак, міністр екології та природних ресурсів України.
В Італії до цього часу уряд не зміг покласти на лопатки «сміттєву мафію», яка заробляє 6 млрд євро на рік. Але у більшості європейських країн з нею впоралися. Наприклад, підприємства, які виготовляли та збували свою продукцію у пакетах, скляних та пластикових пляшках, сплачували податок на утилізацію. А потім завдяки отриманим коштам знаходили інвесторів та будували сміттєпереробні заводи. Подібні ідеї у нас в Україні запропонували у пакеті Законів для Верховної Ради ще п’ять років тому. «Весь цей бізнес, який виробляє пакування, домовився з урядом і з частиною депутатського корпусу, ніби це буде великий удар по їхньому бізнесу, бо виробники напоїв у нас, мовляв, дуже бідні. Саме тому у нас найнижчі тарифи на переробку сміття, яка відбувається за наступною схемою: є полігон, на ньому працюють бомжі, а землю, на якій він знаходиться, в оренду взяли родичі влади і цей тариф йде до кишені чиновників. Так і утворилась в Україні «сміттєва мафія», –стверджує Микола Томенко, екс-голова Комітету з екологічних питань України, один із ініціаторів законопроекту. Його нардепи проігнорували, але запровадили штрафи для громадян за неправильне сортування сміття! Тож виходить, що і сміттєва корупція чи то мафія – у нас безсмертна! І, якщо ви, як і я, сортуєте сміття і, навіть, частково здаєте його на утилізацію – це не змінює суті сміттєвої проблеми в Україні.
Громадський діяч, Лариса Ільєнко.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
