Близько року тому у Фейсбуці Віра Черниш розповіла історії успіху українців у Португалії. Тут 50000 співвітчізніків. Історії деяк з них читайте далі.
Світлана за освітою вчитель музики, працювала в імміграційній службі перекладачем, зібрала грошей і недавно відкрила власний ресторан, в якому готують найсмачніші бурітос, гуакамоле і кесаділью, які я коли-небудь їла.
Таня – відмінний маркетолог, працювала у виробника світильників бренд-менеджером, недавно вирішила запустити власний консалтинг, допомагатиме українським дизайнерам і архітекторам виходити на західні ринки.
Анатолій возить пластикові вікна з Польщі, встановлює їх в Португалії, у нього власна фірма. Скаржиться, що португальці звикли терпіти +15 в приміщенні взимку, тому живуть зі старими дерев’яними рамами, нові ставлять неохоче.
Ще є Віталій, і нього партнери по бізнесу, батько і син. Вони займаються ремонтом, роблять все, від штукатурки до укладання ламінату. Більш інтелігентних будівельників я в житті не зустрічала. Обговорювали з ними історію Португалії, радили мені, які книги почитати, які навколишні визначні пам’ятки подивитися.
Те, що українські емігранти промишляють за кордоном тільки миттям посуду і прополкою полуниці на полях – міф. Організувати себе і свою сім’ю, щоб виїхати в іншу країну, в ній інтегруватися, вивчити мову, знайти своє місце і домогтися успіху – для цього потрібна підприємливість, наполегливість, працьовитість, допитливість, навіть талант, і цих якостей у співвітчизників досить.
Їдуть розумні, активні, талановиті. І це не погано, і не добре. Це просто дійсність.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
