Конкурси на посади в держслужбі були запроваджені задля того, щоб дати можливість компетентним і порядним фахівцям обійняти високі посади і професійно виконувати покладені на них обов’язки. Однак багаторічна практика в Україні довела, що благородну ідею, яка стала нормою в країнах Європи, можна легко й успішно дискредитувати, пише ДТ.
Результат пошуку зображень за запитом “управління лісового та мисливського господарства івано-франківськ”
Не стало порушувати цю вже обридлу традицію й Державне агентство лісових ресурсів, яке вже понад рік проводить відкриті конкурси на посади різних рівнів у своїй системі. На початку року воно оголосило чергові публічні змагання для осіб, готових сісти у крісла начальників управлінь лісового та мисливського господарства та їхніх заступників у низці областей. Процедура нічого поганого не віщувала — оголошення, проведення, встановлення й оприлюднення результатів конкурсу. Та частина із цих перегонів викликає якщо не роздратування, то принаймні гірку іронію.
Яскравий приклад — конкурс на посаду начальника Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, який відбувся наприкінці березня. Для того, щоб максимально об’єктивно, з мінімальною похибкою, за сукупністю критеріїв — професійність, добропорядність, неупередженість тощо — визначити переможця таких змагань, Кабмін видав постанову “Про затвердження порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби” (№246 від 25 березня 2016 р.), яка передбачає три етапи конкурсу: тестові завдання, ситуаційні завдання і співбесіду. Але сама кухня конкурсу, з відступами від законодавства, у багатьох випадках паплюжить благородну мету.
Тестові завдання містять 40 запитань із загального переліку, що їх обирали автоматично для кожного з п’яти кандидатів. Вимагалося знання різного законодавства — загального, галузевого, антикорупційного та ін. Сама процедура проведення тестів і їх підсумки не викликали особливої критики. Начебто все йшло нормально. За результатами тестування чинний перший заступник начальника Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства Роман Олійник вирвався вперед: він правильно відповів на 39 з 40 запитань, отримавши 2 бали, а його основний конкурент директор Надвірнянського держлісгоспу Руслан Осташук дав правильні відповіді на 30 запитань (1 бал).
Та найцікавіша історія сталася під час проведення другого етапу конкурсу — вирішення ситуативних завдань. Учасники повинні були розв’язати два з трьох. Та хіба не смішно, що в конкурсі на посади керівників Держлісагентства — голови і заступника — пропонувалося розв’язати аж одне?! Однак зміст ситуативних завдань, які визначило Держлісагентство у своєму наказі від 28.03.2017 р., стосувався — чого б ви думали? — управління персоналом і юридичних питань. Ці завдання не були спрямовані на те, щоб виявити знання і досвід кандидатів, що дозволять їм професійно виконувати свої посадові обов’язки. Логічно, що саме задля цього й проводять такі конкурси.
Більше того, при оцінюванні завдань згадана постанова Кабміну вимагає застосування бальної системи — від 0 до 2 балів. Та конкурсна комісія агентства застосувала власне ноу-хау, встановивши такі критерії: фаховість, що включає: 1)професійність, знання предмета, правильність вирішення завдання, конструктивність підходу; 2) обґрунтованість відповіді, лаконічність та змістовність викладу. Оцінку за кожне завдання комісія розділила на дві частини і вирішила, що коли кандидат набирає “частинку оцінки” меншу ніж 0,5, то він не допускається до третього етапу — співбесіди. Нехай так. Але кожен член комісії “замкнув у собі” оцінку кандидатові за кожне завдання, тримав її в тіні. Оголошували ж одну, загальну. З усього видно, що нечіткі критерії були вигадані з маніпулятивною метою і дали можливість провести бажаного кандидата. Наказ про склад конкурсної комісії Держлісагентства “підсилив” ще й представник Міністерства юстиції, що не передбачено законом “Про державну службу”. Він міг бути залучений лише до роботи комісії.
Претендент на цю посаду Роман Олійник — науковець (кандидат сільськогосподарських наук за спеціальністю “Лісове господарство) і практик зі стажем, який упродовж 12 років працює на посаді першого заступника начальника управління лісового та мисливського господарства, отримавши за одне з завдань “частинку оцінки” — 0,3, не вийшов у третій етап конкурсу. Натомість переможець конкурсу Руслан Сташук під час співбесіди не зміг назвати тем своїх наукових робіт, але, хоч як це смішно, пам’ятав дату ухвалення і номер постанови Кабміну десятирічної давності. Невже це називається справедливий та об’єктивний конкурсний відбір?
“Свою оцінку я і члени комісії дали. Додати мені до цього нічого. Це процедура, яка тривала в прямому ефірі, і всі могли це оцінити”, — поставив крапку в інтерв’ю ТСН голова конкурсної комісії — заступник голови Держлісагентства Володимир Бондар. Але у щирість його слів важко повірити.
Не дивно, що результати конкурсу один з його учасників, Роман Олійник, оскаржив в Івано-Франківському окружному адміністративному суді. І днями суд для забезпечення адміністративного позову зупинив дію рішення конкурсної комісії, тобто заборонив керівництву Держагентства лісових ресурсів видавати наказ про призначення начальника управління лісового та мисливського господарства в Івано-Франківській області.
Неабиякі штукарства показав і конкурс на посаду головного лісника Хмельницької області. Одному з учасників, Петрові Пешку, за результатами співбесіди підвищили загальний результат на… 0,15 бала у порівнянні з іншим претендентом — Павлом Золотим, і в результаті він виграв конкурс. У ці дні проти призначення переможця протестують громадські організації Львівщини, яким відомі його “заслуги” на посаді директора “Галсільлісу”. Про незгоду з результати конкурсу голосно заявляє і ряд депутатів Хмельницької облради, які радять голові облдержадміністрації не давати згоди на призначення цієї особи на першу лісову посаду в області.
Як бачимо, використовуючи конкурентний за своєю суттю спосіб призначення на важливі посади в державній службі, чиновники найвищих рангів мають достатній набір інструментів, щоб дискредитувати конкурс.
До того ж і українське законодавство містить механізми, які підривають сам сенс проведення конкурсів, який полягає в тому, що в них мають перемагати найдостойніші, найбільш професійно підготовлені претенденти. Але ж ні, переможець іще повинен проходити погодження в місцевому органі виконавчої влади. Бо інакше початок виконання обов’язків може бути відкладено на невизначений термін. Так сталося на Буковині, де в конкурсі на посаду начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор Яковець переміг іще на початку минулого року. Однак голова облдержадміністрації Олександр Фищук довго не погоджував це призначення, хоча його дії були визнані незаконними в судовому порядку. Але це вже інша історія.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
