Ми вибігли на балкон, стрибнули з третього поверху прямо в гору сіна. Почали бігті куди очі бачать

Одного разу я пішов з друзями на закинути будову. Мені було 12 років, мої друзі – однолітки. Це було холодно осені, приблизно 6 година дня.
Спочатку нам було весело, ми слухали музику и спілкувались. Пройшла приблизно година, почало темніти. Один з моїх друзів почув дивний звук, спочатку ми йому не повірили та не спрійняли всерйоз. З часом звуків стало більше, я і мої друзі зрозуміли, що на цій закінутій будові є хтось, окрім нас…
Ми піднялися на верхній поверх, і заблокували вхід з дошок та цегли,  які були там щонайменше 10 років та почали оглядатись. Звуки ходьби по пилюці були всі блище та блище… І тут тиша… Пару секунд глухої тиші. Великі порції адреналіну! Удар! Наш ненадійний захист розвалився, ми чуємо, як місцевий бездомний чоловік почав лайливо кричати на нас. ВІН дістав розкладний ніж та поранивши одного з нас. Ми вибігли на балкон, стрибнули з третього поверху прямо в гору сіна. Почали бігті куди очі бачать.
Через 40 хвилин вже добігали до дому одного товариша. На вулиці було темно, а серце колотило. Уже в будинку в одного ми обробіли всі рани. Мій дикий біль в спині обробити було неможливо. Уже година восьма. Ми заспокоїлись та зрозуміли, що ВІН БУВ нетверезий. Але ВІН щось шукав…
Наступного дня, в суботу, ми знову відправились на закинути будову. Жовті листки проліталі перед очима, а ми думали, лиш про те, що ВІН шукав? Цього разу нас було двоє: я і мій друг Максим. Вже біля закинутої будови ми готувались –  перевірили чи взяли все необхідне: рюкзак, бінті, половина літри спірту, цукор на випадок сильного переляку та порушення серцево ритму, розкладний ножик, ліхтарик, і димову завісу. Це БУВ вихідний день, тому ми ПІШЛИ о 6:00, а вже о 7:00 ми розпочали позшук.
Ми шукало аж до 13:47, поки НЕ знашли те, по що прийшли. Це БУВ маленький чорний ящик. Те, що ми нашли, нас привело в шок! Там БУВ білий порошок. Друг сказав, що це кокаїн. Я йому повірів. Ми вирішили залишити це на місці й піти додому.
Відтоді я не йду на будову. Бо не відомо, кого там можна зустріти.

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

РЕКЛАМА: