Людей треба заспокоювати, а не сіяти паніку

Лікар Павло Сільковський — про приборкання тривожних настроїв через коронавірус та алгоритми дій на випадок НП.

Буде в Україні локдаун чи ні, як це робить чимало країн Європи? Чи з’явиться карантин вихідного дня та комендантська година? Чи будуть зміни у роботі громадського транспорту? У такій атмосфері невизначеності, приправленій песимістичними розповідями про заповнені лікарні, нестачу кисневих концентраторів та виснажених медиків, українці живуть останні місяці, коли ковідна статистика щодня росте шаленими темпами, а адекватних рішень від уряду та профільного міністерства немає.

Частково втішають та заспокоюють українців лікарі та експерти: коментують ситуацію з ковідом у соцмережах, записують відеоролики з поясненнями, що робити, коли таки захворів. Хоча роз’яснювальна робота з населенням — це теж обов’язок МОЗ. Лікар-анестезіолог Павло СІЛЬКОВСЬКИЙ — один із тих, хто підхопив просвітницьку місію та намагається донести українцям, що ковід — це не страшно і не назавжди. «День» розпитав медика про його інформаційну роботу з населенням, ефективність імовірного локдауну та важливість приборкання панічних настроїв.

«МІНУСІВ ВІД ЛОКДАУНУ ЗНАЧНО БІЛЬШЕ, НІЖ ПЛЮСІВ»

— Павле Миколайовичу, перше, що зараз на слуху, це питання локдауну. Уряд досі з цим не визначився, разом із тим країни Європи таки посилюють карантинні заходи. На вашу думку, чи потрібен саме зараз Україні локдаун, як минулої весни, чи буде він ефективним, зважаючи на зростання нових випадків, завантаженість медичної системи та виснаженість лікарів?

— Звісно, позитив у цьому є. Але завжди треба зважати, що будь-яка медаль має дві сторони. Негативних сторін від локдауну значно більше, ніж плюсів. Ми вже побачили з попереднього досвіду, наскільки страждає психологічний стан людей, як погіршується їхнє здоров’я, при цьому вони не можуть отримати достатньої медичної допомоги, пов’язаної з іншими хворобами, які в них так само загострюються від того, що люди постійно перебувають у тривозі. Люди, які втратили роботу або не працювали і не мали заробітку, не мали жодної компенсації від держави. Це дуже сильно підвищило їхню тривожність і суттєво вплинуло на їхній матеріальний стан. Це все мінуси.

До того ж зараз холодний сезон, коли треба більше платити за комунальні послуги, у людей, які орендують житло, виникають проблеми з оплатою за нього. Тобто є проблеми, з якими люди вже стикнулися. При цьому немає загального бачення, що держава готова підтримати громадян у скрутні часи.

Так, це складний період, ми розуміємо, що не можна однозначно звинувачувати владу, ніхто цього не чекав і ніхто до кінця не знає, який рецепт буде більш правильний. Це покаже час. Але, принаймні, якщо ми якісь рішення приймаємо про обмеження, то мають бути рішення і про підтримку людей. Днями Верховна Рада не підтримала відстрочення касових апаратів для підприємців. Тобто з одного боку, робимо заходи жорсткішими, а з іншого — показуємо, що влада не готова йти на поступки. І це все не сприяє ні довірі до влади, ні нашому психологічному комфорту. У такому разі просто треба дати право людям працювати.

Читайте також  Україну накриє спека до +39 через «російський» антициклон

— На вашу думку, чи допомогло б нам стримати поширення вірусу масове тестування громадян, як у Словаччині, чи загалом збільшення тестувань?

— Це могло би стримати поширення вірусу на самому початку. Станом на сьогодні, як мені здається, наша держава зробити це неспроможна. У Словаччині, звісно, менші масштаби та менша кількість людей, і це зробити простіше. У масштабах нашої величезної країни, напевно, це неможливо. І з іншого боку, що це нам дасть? Кошти витратимо величезні й просто отримаємо інформацію. Тому що коронавірус вийшов з-під контролю.

ВАКЦИНА ЧИ КОЛЕКТИВНИЙ ІМУНІТЕТ?

— Раніше просто чула від медиків тезу, що якщо країна знає кількість хворих, можна обмежити їхні контакти, ізолювати імовірних переносників вірусу і так стримувати епідемію.

— Але справа в тому, що у частини людей, яка почала хворіти з весни, станом на зараз, коли вони одужали, неможливо визначити антитіла. Або ж інший момент: коли приїжджали люди з інших країн та підключали додаток «Дій вдома», то інші громадяни, які нікуди не мандрували і теж хворіли всередині країни, до такого додатку не приєднувалися. Їх ніхто не контролював, хоча технічні можливості були, щоб так само відслідковувати цих людей, аби вони не заражали інших. А так багато є випадків, коли люди, щоб тестуватися, їхали у місце здачі тесту громадським транспортом, до них бригада для забору тесту не приїздила. І відстежити при цьому їхні контакти дуже важко.

— Зважаючи на це, на що робити ставку зараз — на вакцину чи все ж таки на колективний імунітет, з урахуванням того, що трапляються повторні випадки інфікування?

— Насправді я не змінив своєї думки з весни, коли говорив, що обмеження повинні стосуватися тільки старших людей, тих, хто має супутні захворювання, тобто людей із групи ризику. Я зараз аналізую ситуацію, якби на той час ми не закривали школи та садочки, якби молоді люди працювали, то фактично величезний спалах, який ми маємо зараз, ми б мали протягом літа. І літо — це краща пора, щоб хворіти, ніж тепер. Якщо б так вчинили, звільнили б від обмежень молодше покоління, воно б перехворіло у легшій формі, за цей час ми би не створили великого навантаження на лікарні. Але станом на осінь величезна кількість людей — активних, рухливих, уже б перехворіли і перестали бути поширювачами. І вже зараз ми б могли робити послаблення для старших людей. Загалом картина була б значно краща. Якщо вже пішли тим шляхом, коли людей спочатку тримали вдома, а тепер випустили все в неконтрольоване русло, у несприятливий період, то маємо гірші наслідки.

Щодо колективного імунітету, я спостерігаю за Швецією, аналізую їхні відкриті дані, то якраз влітку, коли в усіх був спад, у цій країні був великий спалах. Зараз у них є невелике підвищення, але не настільки критичне. Тобто колективний імунітет працює. Інший момент — якщо говорять про те, що людина захворіла, пережила хворобу природно, набула імунітет і він не стійкий до коронавірусу, то він і від вакцини буде нестійкий. Загалом від вакцинації імунітет слабший, ніж від справжньої пережитої хвороби. Тому якщо немає доброго імунітету після перенесеної хвороби, як про це кажуть деякі науковці та лікарі, то його не буде й після вакцинації.

Читайте також  В Італії оголосили про гучну перемогу над COVID-19: підбадьорливі дані

ПРОСВІТНИЦЬКА РОБОТА — ДОСІ НА ЧАСІ

— Що тоді робити зараз МОЗ, бо багато рішень приймається запізно та невчасно на рівні міністерства? Який алгоритм мало би пропонувати відомство для стримання вірусу, якщо це можливо, і все ж таки для того, щоб підтримати медичну систему в адекватному стані?

— Можна багато про що говорити, що можна робити по-іншому. Але людей треба заспокоювати, а не сіяти паніку. Замість цього людей накручували, тепер, коли стало більше хворих, навіть ті, хто хворіє неважко, теж впадають у паніку і намагаються потрапити в лікарню. Натомість буває, що люди, яким справді потрібна допомога, не можуть потрапити в медичний заклад. Нещодавно був брифінг епідеміолога Ольги Голубовської у МОЗ. За її словами, 80% людей справді переживають хворобу в легкій формі, тому якщо це трапилося, не панікуйте. Тобто зараз заявляють про ті речі, про які треба було говорити ще навесні. Замість того, щоб забороняти людям ходити в парки, треба було проговорювати алгоритми дій. Приміром, якщо ви молода людина і захворіли, це не страшно, ви одужаєте, люди би про це знали і не лякалися б так, як зараз.

Я розумію, що від тих кроків, які зараз робить МОЗ, уже мало толку, бо люди не вірять. Але лідери громадської думки мають такі меседжі доносити людям, що більшість хворіє у легкій формі й ви зможете вилікуватися вдома.

Мені дуже сподобалася ідея, яку зараз втілило МОЗ із гарячою лінією, багатоканальним кол-центром для пацієнтів. Тому один із моментів, який я би пропонував, — просвітницька робота. Не треба лякатися страшних історій, які показують на телебаченні, це все ж таки незначний відсоток. Дуже велика вірогідність потрапити у відсоток тих, хто одужав, ніж у невеликий відсоток тих, хто іде за поганим сценарієм.

Другий момент — дати більше послаблень тим, хто вже перехворів. Приміром, я вже перехворів, у мене є підтвердження цього, для чого мене знову закривати на карантин, якщо я не є переносником вірус та маю імунітет від зараження?

— Це надзавдання для нашого МОЗ, бо не можуть розібратися із тим, хто вже хворіє…

— Але це було б позитивно. Такі дані можна було би вносити в додаток «Дія» як своєрідний санітарний паспорт. Зараз багато людей, які хворіють, не тестуються, а ще поширене явище, що лікарі замість діагнозу «коронавірус» пишуть ГРВІ, при цьому всі контактні з хворою особою люди ходять на роботу і користуються громадським транспортом. Якби були додаткові права для тих, хто вже перехворів, люди були б зацікавлені в тому, щоб їм писали точний діагноз, а також були б зацікавлені у тестуванні.

Читайте також  В Україні створять штаб по боротьбі з COVID-19 на чолі із Зеленським: що це таке

«ШУКАЙТЕ СВОГО СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ»

— Назагал досі бракує роз’яснювальної роботи з населенням, з’явилося чимало лікарів, які взяли цю просвітницьку місію на свої плечі, от у вас є вже навіть короткі відеоролики на тему коронавірусу, бо людям бракує заспокійливої інформації. Яка ваша мотивація, чому ви це робите?

— Кілька останніх місяців маю дуже багато дзвінків із тими самими питаннями. Я тільки кладу трубку, мені знову хтось телефонує, і я повторюю те саме. Вирішив почати це робити у соцмережі, так зменшую навантаження на себе і можу допомогти більшому колу людей. Я ще коли вчився, для себе визнав: це моя місія — допомагати людям. Хоч де б я був, на відпочинку, чи вдома, чи у гостях, я лікар, я приймаю це як місію.

— Але, бачте, телефонують вам, а не своїм сімейним лікарям, більше довіри до вас, ніж до тих, хто має реагувати першим на тривоги пацієнтів?

— Значна частина людей просто плаче у трубку — захворіли, й одразу панікують. Майже всі розповідають, як тільки відчули перші симптоми ковіду, одразу починали згадувати, що бачили та слухали упродовж місяців у новинах, і екстраполюють це на себе. Починають дзвонити до свого сімейного лікаря, щоб він їх розрадив, а не призначив якісь ліки. У неробочий час сімейний лікар трубку не бере. І це ще більше наводить паніку. Люди дзвонять на «швидку», починають шукати мене чи ще когось.

— Як усе ж таки не панікувати, які ваші поради?

— Є невеликий відсоток лікарів, які пишуть, як і я, в такому напрямі, люди це читають, схвалюють. Але коли в них починається хвороба, забувають те, що читали, бо набагато більший відсоток інформації іншої — тривожної. Тому я кажу: поки ви ще не хворі й не маєте свого сімейного лікаря, адекватного, то пошукайте його. Бо треба мати зв’язок зі своїм сімейним лікарем.

Друге — напишіть собі на папері алгоритм, що будете робити, коли це трапиться. Повісьте його десь і читайте щодня, хай це не знадобиться, але коли прийде критичний момент, це вас виручить. Бо паніка відключає здоровий глузд, а такий алгоритм допомагає зорієнтуватися.

Зараз ситуація нагадує мені пожежу, коли багато метушні, але мало толку. До прикладу, у мого колеги трапилася пожежа, горіло підсобне приміщення. Поруч протікала річка, було не дуже пізно, зібралося багато людей, але все згоріло, тобто можливості загасити були, але цього не зробили. Не було когось, хто б узяв на себе роль лідера. Таке враження, що з коронавірусом пожежа вже є, всі кричать, але немає толку. Треба заспокоїтися і почати рухатися правильно. Не думаю, як міністр сказав, що ми на порозі катастрофи. І не треба звинувачувати людей у всьому. Дивимося на Європу, де більше дисципліни, більше тестувань, але той самий приріст та хвиля, як і в нас. Такий просто час прийшов, і треба його пережити.

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

РЕКЛАМА:

Джерело.