“Вступ в українські виші без ЗНО – це шанс для дітей з ОРДЛО усвідомити себе українцями”
Сергій Стуканов
керівник аналітичного відділу в Центрі контент-аналізу, редактор на “UA: Українське радіо”, раніше викладач філософії у Донецькому національному університеті
(FB)
Чому я категорично підтримую рішення про вступ дітей з ОРДЛО без ЗНО?
По-перше, я – родом з Донецька. Завтра (4 липня – “Н”) – рівно 6 років, як я поїхав із рідного краю. Проте не це головне. А ось що:
1. Донбас (Донецьк і Луганськ) – це Україна. Тимчасово окупована територія України. Наша політика має бути стратегічно і тактично заточена на їх деокупацію та відновлення суверенітету.
2. Окупанти здійснюють потужний інформаційний (радше дезінформаційний) вплив на місцеве населення; задурюють пропагандою, фейками. З усіх можливих джерел і дорослих, і дітей напомповують ідеологією російського світу. Українські ЗМІ там практично не присутні.
3. Кожна людина проукраїнських поглядів на окупованих територіях – наш агент впливу. Наша “п’ята колона” у стані ворога. Це люди, які підпільно виховують в українському дусі своїх дітей; це люди, які у слушну мить допоможуть нам повернутися; це люди, на яких ми спиратимемося після деокупації.
4. Населення ОРДЛО, яке пам’ятає “українські часи”, старішає. Натомість із кожним роком дорослішає молодь, вихована окупантами. Щороку цей розрив ставатиме сильнішим.
5. Сьогодні діти в школах ОРДЛО не вчать історію України, практично не вчать українську мову. Певна частка школярів спеціально готується для вступу в українські виші й вивчає їх самостійно, але це меншість. Для багатьох родин, які зайняті виживанням, додаткові труднощі здаються надто складними, й вони пливуть за течією: діти йдуть найпростішим шляхом і вступають у “виші” “лднр”, де їх ще дужче накачують всілякою маячнею.
6. А тепер подумаймо, який вплив справить можливість вступити до українського вишу без ЗНО.
7. Відчутна частина родин (з числа “какая разніца”) перегляне життєві вектори в бік України: вступ дитини до України (“де можна отримати справжній диплом, а не папірець”) стане обговорюватися як варіант. Батьки обговорюватимуть це між собою.
8. Діти, готуючись до вступу, почнуть потрохи підучувати і мову, й історію. Ймовірно, що з’явиться попит на відповідних репетиторів з числа українських філологів, яких окупанти перекваліфікували на вчителів російської мови.
9. Переїхавши в Україну, діти з ОРДЛО на 5 років опиняться в українському інформаційному просторі. Які б не були попервах погляди дитини, ці 5 років справлять на неї визначальний вплив. Я не виключаю, що буде якийсь відсоток переконаних “ватників”, які залишаться при своєму, але більшість одержить глибоке щеплення проти російського світу; увійде в контекст української культури, в тому числі політичної (з виборами тощо); набуде зв’язків, знайомств тощо. Побачать Київ, Львів, Одесу тощо.
10. Впродовж п’яти років ця дитина підтримуватиме зв’язок з батьками й стане для них джерелом правдивої інформації про Україну. Діти впливатимуть на їхню свідомість; відкриватимуть очі тощо.
11. Значна частина випускників українських вишів залишиться в Україні. Згодом вони також у слушну мить зможуть голосувати на виборах в ОРДЛО, коли справа дійде там до виборів за українським законодавством.
12. Ті, які після вишів повернуться в “лднр”, все одно матимуть у своєму досвіді Україну, що значною мірою впливатиме на їхнє життя. Це буде близький і сучасний досвід, значно намацальніший, ніж досвід перед 2014 роком, який поволі стиратиметься із колективної пам’яті.
13. Й останнє – щодо дискримінації. Чимало криків було сьогодні про нібито дискримінацію інших дітей; задля посиленої емоції спеціально писали про дискримінацію дітей героїв. Люди, дискримінація – це обмеження, але ніхто нікого тут не обмежує. Всі українські діти, в тому числі діти героїв, мали можливість ходити до української школи. Я скажу більше: мали щастя ходити до української школи. Вивчати мову, співати гімн “Ще не вмерла”, знайомитися з нашою ідеологією. Й тепер всі вони мають рівні можливості показати свої знання під час ЗНО.
14. А ось діти з ОРДЛО якраз навпаки – були позбавлені всіх цих можливостей. Окупант їх позбавив. Зробив все, аби більшість із них не замислювалися про Україну. Так, вони українці – але у певному сенсі іще не розкриті. Їхня українськість ще спить. І вона може ніколи не прокинутися, якщо вони залишатимуться під окупантом.
15. Кожен з нас колись пробудився, прокинувся. Згадайте цю мить. Хтось – на Майдані, хтось – приїхавши у Львів, хтось – на уроці історії. Сьогодні ми даємо шанс зробити це й молодим людям з ОРДЛО. Шанс розгорнути, розкрити в собі українськість. Усвідомити себе українцями.
Хіба ж це не вартує того?
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook