Підозрюваний усе заперечує
21 листопада 2017 року 57-річний Григорій Бойчук поїхав велосипедом на роботу на асфальтний завод, що кілометрів за три від села Антонівка Березнівського району, де мешкав з родиною.
Повернутися мав пізніше, аніж зазвичай, бо того дня після роботи планувалося застілля з колегами. Але не повернувся додому і досі. Де він і що з ним – невідомо. У базі розшуку Нацполіції цей чоловік числиться зниклим безвісти.
Не дочекавшись Григорія й до ранку, дружина та донька кинулися його шукати.
І знайшли на дорозі його розкидані речі – сидіння від велосипеда, рукавицю, шкарпетку, черевики, гаманець з грошима та посвідченням водія і термос, у який дружина заварювала йому чай з собою. Поліцейські знайшли уламок бампера автомобіля BMW, осколки його розбитого скла і фари. А Григорій з велосипедом зник.
Автомобіль з характерними для ДТП пошкодженнями поліцейські згодом виявили в Костополі Рівненської області, він стояв у гаражі мешканця райцентру Ігоря Зарицького.
В авто знайшли волосину та виявили плями бурого кольору, схожі на кров. З цими біоматеріалами проводили ДНК-експертизу, взявши зразки у родичів, щоб встановити, чи вони належали зниклому чоловікові.
З Ігорем Зарицьким правоохоронці провели кілька допитів, але він нічого не сказав про Бойчука. Проводили дослідження на детекторі брехні, але це також нічого суттєвого слідству не дало – детектор нібито не підтвердив, що підозрюваному відомо, де подівся Бойчук. А через деякий час Зарицький зник. За його відсутності письмове повідомлення про підозру поліцейські вручили родичам, а його самого оголосили у розшук.
Мешканці Антонівки, налякані та обурені тим, що сталося, провели схід села й запросили дільничного інспектора. Розповідали різне: і що тіло Григорія начебто знайшли в лісі, і що його спалили чи то у печі, чи в бочці для випалювання вугілля. Але це були лише чутки, жодного підтвердження яких не знайшлося. Розслідування тривало довго, і з часом розмови про зникнення односельця в Антонівці вщухли.
Не знаючи, де і як шукати зниклого, дружина та донька почали їздити до ворожок. Ті казали різне, котрась навіть дала надію, буцімто живий чоловік, його десь переховують. Та пізніше жодна вже не сказала, що він живий. Дружина, Софія Бойчук, побивалася, що не знає, чи за здоров’я, чи за упокій свічку в церкві ставити. Тепер до церкви вона приходить дуже рідко.
Незадовго до настання 2020 року Ігоря Зарицького затримали в аеропорту «Жуляни», куди він прибув з Лондона — на прикордонному контролі спрацювала база тих, хто у розшуку. В ізоляторі він був недовго, 31 грудня Зарицького відпустили під домашній арешт. Слідчі казали, що він зі слідством не співпрацює і про долю Григорія Бочука так нічого й не сказав, окрім того, що йому про цього чоловіка нічого це невідомо. Справу про його зникнення виділено в окреме провадження як про зниклого безвісти.
Тим часом розслідування цієї моторошно-загадкової справи завершилося. Ігоря Зарицького підозрюють у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та у незаконному позбавленні волі або викраденні людини. Справу розглядає Березнівський райсуд. Він допитав потерпілих та з десяток свідків.
Мій підзахисний до цієї події непричетний, сприяв і сприяє слідству. Свідки в суді – це люди, які працювали зі зниклим чоловіком та які їхали тією дорогою, на якій знайшли його речі. Але свідків, які бачили, що саме сталося, не було і немає. Ігоря Зарицького безпідставно оголосили у розшук через 6 місяців після того, як він поїхав за кордон. Вилучений у мого підзахисного автомобіль справді належить йому, але експертиза повністю не ідентифікувала жоден елемент, – коментує захисник підозрюваного Олексій Бурма.
Захисник стверджує, що ДНК-експертиза не підтвердила збігів, які б вказали, що волосся і кров з авто належать Григорію Бойчуку, і що знайдені на дорозі уламки – з автомобіля Зарицького, а не якогось іншого.
Про дослідження на детекторі Олексій Бурма стверджує, що у справі є довідка, однак він наполягає, що його підзахисний того дня перебував у відділі поліції незаконно, а у самій довідці немає підпису Зарицького. Цей документ суд ще досліджуватиме.
Натомість захисник потерпілих Анатолій Шмайхель каже, що ДНК-експертиза не змогла встановити точних збігів за волосиною, бо на ній немає епітелію, а за ДНК крові не встановлено точно, бо на час взяття зразка з автомобіля це вже була «речовина бурого кольору».
До того часу, поки поліцейські знайшли це авто і взяли з нього зразки, минуло чимало часу. Автомобіль ретельно вимили з допомогою хімічних речовин, які вплинули на стан усього, що в ньому і на ньому було. З ним за той час можна було будь-що зробити, тому не дивно, що експертиза не показала точних збігів, – каже Анатолій Шмайхель.
Потерпілі заявили до підозрюваного цивільний позов на суму близько мільйона гривень. Григорія Бойчука ні живого, ні мертвого так і не знайшли. 10 жовтня він відзначав би своє 60-ліття. У поліції кажуть, що у розшуку він перебуватиме постійно – поки не знайдуть. Бо немає терміну перебування безвісти зниклих у розшуку.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
