Мислити критично: франківців вчать медіаграмотності та виявляти фейки (ФОТО)

“Мислити критично”, “залишатися людиною” – ну, загальні фрази, про важливе, так, хоча й очевидне. Але. У контексті сьогодення вони набувають особливої важливості, бо через брак критичного мислення ми – конкретні люди у конкретних обставинах – піддаємося на маніпуляції, не відрізняємо правдиву новину від фейку.

Тогоріч соціологічне дослідження від Internews за фінансової підтримки Агенції США з міжнародного розвитку (USAID)  в Україні підтвердило, що з розпізнаванням дезінформації в нашому суспільстві є проблема: лише 11% українців впорались із завданням, хоча 75% респондентів не сумнівались, що розпізнають фейк.

Олеся Архіпова, експертка з критичного мислення

Олеся – бізнес-тренерка, фасилітаторка та методологиня навчальних програм, експертка з ефективності команд, співзасновниця ГО “Д.О.М. 48.24”, членкиня правління ГО “СТАН”, авторка методології діагностики продуктивності команд.

“Ми часто спілкуємося не з реальним світом, а зі своїм припущенням про нього”

Стрічка фейсбуку замінила будь-які новини: погортав стрічку – побачив все, що хочеш бачити. Фейсбук працює так: якщо тобі щось подобається і ти це лайкав кілька разів, він починає давати це більше і більше, бо хоче, щоб ти з ним комунікував: ставив лайки, писав коментарі, більше переглядав. Якщо ти бачиш одну і ту ж інформацію один раз, другий-третій-четвертий, то думаєш, що це єдина можлива парадигма існування і критичне мислення в такому випадку не розвивається взагалі.

“Як працює мова ворожнечі: нам прямо не кажуть, що це ворог” 

Якщо кажуть прямо: “Переселенець-ворог”, – ну хтось повірить, хтось ні, але це прямо. Коли ж такі речі подаються в контексті, через об’єктивізацію, в це важче не повірити. Наприклад: “В Чорному морі було виловлено 300 біженців” і “В Чорному морі було надано допомогу 300 біженцям”. Коли ми читаємо заголовок з виловленням, то прямо не йдеться, що це дуже погано. Але “виловлено” – це об’єктне ставлення, ніби рибок в акваріумі, а от надано допомогу – суб’єктне, людина-людина, бо надають допомогу людині, тому, кого вважаєш гідним собі. Тоді вже ми питаємо себе: що з цими біженцями, яким було надано допомогу, яку надано допомогу і т. д.

Читайте також  Франківськ увійшов у ТОП найкрасивіших міст України

У світі є один дуже сильний приклад про мову ворожнечі, і це єдиний випадок, коли ЗМІ засудили в Гаазі в Міжнародному суді ООН. Це сталося в Руанді – країні в центральній Африці в 1994 році. В ній проживали два етнічні народи: хуту і тутсі. Влада і ЗМІ почали через мову ворожнечі налаштовувати хуту проти тутсі і заохочувати вбивати останніх, мотивуючи це тим, що тутсі – не люди, а таргани. Внаслідок такої пропаганди, яка тривала чотири роки, за два місяці було вирізано два мільйони людей з етносу тутсі, вбивали цілі сім’ї або навіть родичі в межах однієї сім’ї, часто домашніми предметами. Люди перестали бачити в інших людях людину – і це робота ЗМІ протягом чотирьох років.

Зараз в нас також кричуща ситуація, бо мова ворожнечі дуже сильно працює стосовно громадян України, які проживають на окупованій території.  Мало хто називає їх гідними собі людьми, а кажуть “сепаратисти”, “сєпари” і т. д. Це ситуація, яка може привести до дуже сумних наслідків, тому треба розуміти, як працюють з нами ЗМІ і як працює мова ворожнечі.

Катерина Масляк, експертка з медіаманіпуляцій

Катерина – студентка Івано-Франківського національного медичного університету, навчалася в University of Winnipeg в Канаді, там отримала освіту бакалавра біохімії, засновниця БО “Просвіта душі і серця”, волонтерка в медичних закладах, авторка програми “Сам собі людина” на Urban Space Radio, експертка з піклування за термінально-хворими людьми та авторка гри “Знайомці”.

 “У нас блогерством займаються більше молоді, необізнані люди”

За кордоном блогерами стають ті люди, які досягли щось у своєму житті, наприклад, одна з найкрутіших пластичних лікарок – доктор Кет Вековіч з США, їй 50 років, її знають як професіонала, в них є досвід, знання, і люди їм довіряють. А у наших блогерів зазвичай немає цього, для них це метод заробітку, а люди дуже люблять дивитись за кращим життям.

Читайте також  На вулиці Петлюри водій на “бляхах” збив пішохода. Чоловік без свідомості в реанімації

Я зараз тільки починаю пояснювати батькам, як працюють медіаманіпуляції. Окрім медицини, вони мають свою ферму, де виготовляють сир. Я розповідаю їм, як робити рекламу, бо вони думали, що це просто: зробив сир і зразу ж продав. Також пояснюю, щоб не підписувались на незрозумілі групи. Якщо бачать дуже кричущий заголовок або страхітливі слова, теж варто перевіряти таку інформацію. Читати першоджерело і перевірені медіа, наприклад BBC News Україна. Звірити, чи ця новина є в інших медіа, якщо нема, то ймовірно вона фейкова.

“Звісно, я також використовую маніпуляції”

І бачу, я використовують їх інші, особливо бачила на попередніх президентських виборах. Я також користуюся своїми знаннями з медіаманіпуляцій, коли бачу проблему і хочу допомогти її вирішити. Тоді пишу у соцмережі, іноді це допомагає. Також в ораторстві я використовую жарти. Коли вела програму на Urban Space Radio, мій монолог тривав годину і мені було потрібно, щоб люди слухали, а не йшли з ефіру, тому я була простою і жартувала, люди відчували близькість зі мною, складалося відчуття ніби ми знайомі.

Як зберегти холодним розум і серце?

“В Україні здебільшого ніде не вчать, як оцінювати, чи є інформація достовірною. Коли ми робили наукову роботу в Канаді, нас вчили методики, як перевіряти, чи це достовірні джерела: хто створив цей сайт, дата створення, контакти, хто видав статтю, перейти за посиланнями, щоб знайти першоджерело. Тобто вони вчать прийомам критичного мислення ще зі школи, а в нас вірять новинам і не перевіряють, чи інформація правдива. Такими людьми набагато легше маніпулювати і роз’єднувати їх”, – пояснює Катерина.

 

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

РЕКЛАМА: