Сергій Мосевич та Яна Стефанишин. Дві особистості, які захоплюються однією справою, але бачуть абсолютно різні речі.
Про чоловічу точку зору читайте в сьогоднішній розмові Сержа Мосевича з виданням.
Митець, який стоїть по той бік кадру, бачить об’єкт по-різному. Але головна мета – показати справжню сутність людини, яку вона маскує одягом, пишуть Версії з посиланням на WestNews.
– Як ти вирішив займатись фотографією? Коли це захоплення перетворилося у роботу?
Фотографією я почав займатися ще з дитинства. В мене тато фотографував, і він мені показував, що таке фотоапарат, як ним користуватися, елементарні речі: що таке експозиція, витримка, діафрагма. Роботою це стало пізніше. Перші весільні фото робив років 10 тому. «Ню» фотографую вже більше 5 років.
– Чим зацікавив жанр «Ню»?
Коли починав фотографувати «Ню», було цікаво, як відреагує Франківська публіка. Хотів подивитися чи люди у нас до такого готові. Виявилося, що досить багато людей нормально до цього ставляться. Я радий, що старі радянські стереотипи проходять, і людям цікаво дізнатися більше про себе, побачити себе в іншому світлі, і так воно закрутилося – зйомок стало більше.
– Коли ти фотографуєш у жанрі «Ню», що саме ти хочеш показати?
У такій зйомці важливі дві сторони: те, що зовні і те, що всередині. Мало показати красиве оголене тіло, гарну дівчину, її вигини. Треба показати і характер, показати про що вона переживає, про що думає, що її хвилює в цей момент.
– Як відбувається пошук моделей?
Зараз багато людей хочуть таку фотосесію. Просто приходять і замовляють. Але іноді я сам шукаю моделей. По-різному буває. До прикладу, навесні я переходив на нову фототехніку, і мені потрібно було її протестувати, зробити фото при різному освітленні, в складних умовах. Тоді я просто зробив анонс на Фейсбуці і відгукнулось більше 30 дівчат.
– Ти фотографуєш тільки дівчат? Чи можливо були й чоловічі фотосесії?
Можна сказати, що не фотографував. Були дві короткі чоловічі фотосесії «Ню». От коли я тестував фототехніку, крім дівчат, мав фотографувати і хлопців. Але була весна, погода була погана, і не склалося. Зараз цікаво подивитися на відмінності та подібності між чоловіками і жінками під час фотосесії – з психологічної точки зору. Тому ближче до осені планую організувати таку зйомку.
– Як відбувається пошук моделей?
Зараз багато людей хочуть таку фотосесію. Просто приходять і замовляють. Але іноді я сам шукаю моделей. По-різному буває. До прикладу, навесні я переходив на нову фототехніку, і мені потрібно було її протестувати, зробити фото при різному освітленні, в складних умовах. Тоді я просто зробив анонс на Фейсбуці і відгукнулось більше 30 дівчат.
– Ти фотографуєш тільки дівчат? Чи можливо були й чоловічі фотосесії?
Можна сказати, що не фотографував. Були дві короткі чоловічі фотосесії «Ню». От коли я тестував фототехніку, крім дівчат, мав фотографувати і хлопців. Але була весна, погода була погана, і не склалося. Зараз цікаво подивитися на відмінності та подібності між чоловіками і жінками під час фотосесії – з психологічної точки зору. Тому ближче до осені планую організувати таку зйомку.
– Як відбувається сам процес? Ти якось налаштовуєш моделей?
Перед фотосесією ми обов’язково спілкуємося, обговорюємо деталі. Я намагаюся дізнатися, що цій людині більш притаманне, що її цікавить. Звичайно, що є люди, які приходять і просять «Скажи, що мені робити!» і я підказую. Але мені цікавіше, коли людина сама пропонує напрям фотосесії, щось про себе розказує. Я намагаюся дослухатися, підказувати, допомагати. Під час зйомки ми багато спілкуємося, я просто дивлюся, як вона реагує на певні мої пропозиції. Іноді людина сама рухається добре, особливо якщо дівчина, скажімо, ходила в дитинстві в хореографічну студію. Відповідно пластика тіла у неї буде вже чудовою, й практично нічого підказувати не треба. А є люди, яким потрібно дещо підказати. Це все дуже індивідуально.
– Звідки беруться ідеї для фото? Де ти черпаєш натхнення?
Мене надихають люди і подорожі. Але без музики, фільмів і книжок теж ніяк. Коли їду за кордон, то обов’язково намагаюсь відвідати картинні галереї, постмодерні виставки, перформанси. В Європі мистецтво повсюди. Для європейців це звичайне явище. Радію, що і у Франківську бувають цікаві фестивалі, як той же Porto Franko.
– Ти якось готуєшся до фотосесії?
І готуюсь, і хвилююсь – для мене важливо, щоб все відбулось якнайкраще. Обговорюю з моделлю локацію, образ. Коли фотографую в незнайомому місці намагаюсь напередодні заїхати туди і подивитись. Але найголовніше – це настрій. Хороший настрій це вже половина успіху.
– Ти також фотографуєш за кордоном. Які фото там?
Я намагаюсь себе не обмежувати. В Європі фотографував і весілля, і «Ню». Якщо людині цікаво зняти love story за кордоном, то без питань. Запросто!
Якщо говорити про географію, то працював у Франції, багато зйомок було в Польщі, бо це близько, а також в Німеччині та Угорщині. Зараз домовляюся про фотосесію в Італії.
– Бували такі випадки, що модель відмовлялася від публікації?
Так, такі випадки бувають. Взагалі стараюся обговорити це перед фотосесією. Якщо дівчина хоче конфіденційності, то ми про це домовляємось.
– Як сприймаєш критику? Як ти взагалі до неї ставишся?
Критика дуже корисна річ, але тільки тоді, коли вона конструктивна. Одна справа коли тобі кажуть, що треба було використати інші кольори, змінити композицію, чи прибрати зайві елементи. А коли це критика типу «фу-фу, вона роздягнута на фотографії. Як вона могла?» Це рівень бабусь під під’їздом. На таку критику я не зважаю.
– Можлива така своєрідна «фототерапія»?
Звичайно! Досить багато жінок розглядають для себе таку фотосесію в якості терапії. Мені здається, в такий спосіб вони переключаються від своїх проблем і турбот. Була дівчина, яка боялася фотографуватись оголеною. Але замовила фотосесію, щоб довести собі, що вона може і таке зробити.
– Що ти можеш порадити дівчатам, які комплексують і бояться фотографуватись у такому жанрі?
Боятися точно не варто. Я впевнений, що фотосесія має бути в кайф. Якщо відчуваєш, що така фотосесія тобі потрібна, то варто її зробити.
– Як вважаєш, для Франківська це популярний жанр?
З кожним роком бажаючих зробити собі таку фотосесію стає все більше, тому впевнений, що це популярно. Багато наречених на весілля хочуть зробити собі будуарну зйомку. Я вважаю, що це абсолютно нормально, природньо і красиво.
– Ти мабуть бачив роботи Яни Стефанишин. Як тобі?
Мені подобаються її фото. В неї свій підхід. Вона жінка, і бачить жінку по-своєму. Я думаю, що якщо би нам довелось в один і той самий момент знімати одну і ту саму дівчину, ми би зняли абсолютно два різні кадри.
– Які у тебе подальші плани? Можливо буде якась виставка?
Щодо виставки, поки не знаю. До мене зверталися на рахунок того, щоб зробити виставку, але я не ставлю собі таку мету. Зараз для мене не час. Можливо пізніше. Цікавіше змінити локацію. Ми познімали з дружиною практично по цілій Європі, тому з’явилось бажання змінити континент. Виїхати познімати в іншому куточку планети. Щось абсолютно нове, подалі від цивілізації. Відійти від «прилизаної» Європи і побачити щось інше. Може Африку чи Південну Америку.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
