Якщо чоловік і жінка з різних країн їм часто буває важко призвичаїтись до звичок одне одного і культурних відмінностей. То які звичаї та цінності українських дружин переймають їхні американські чоловіки, а які американські підходи, навпаки, засвоюють наші жінки?
Опитавши 10 жінок-іммігранток з України в шлюбі з американцями, я з подивом виявила, що їх досвід в цьому плані – надзвичайно схожий, пише у своєму блозі для Голос Америки Тетяна Ворожко. За винятком кількох індивідуальних особливостей, ми їх привчаємо до економії, домашніх капців і овочів. А вони нас – до кредитів і зубної нитки.
Оскільки я пообіцяла імен не розкривати – питання досить приватного характеру – представлю вам досвід вигаданого персонажа з усередненими характеристиками учасниць опитування. Отже, її звуть Марією, їй 38 років, у неї – вища освіта, двоє дітей і чоловік, якого ми назвемо Джеф. Всі приклади – з реального життя.
Перший культурний шок від спільного проживання Джеф отримав, коли Марія порізала свої випрані старі майки на шматочки і оголосила їх ганчірочками для миття посуду. Далі було ополіскування банок з-під варення окропом, який потім підливався в чай для підсолоджування, видавлювання до межі тюбиків із зубною пастою і збереження – про всяк випадок – склотари з-під солоних огірків.
А вміння Марічки прати руками (всі делікатні речі в США здаються в хімчистку), штопати і перешивати ґудзики здавалися Джефу просто винятковими навичками.
І якщо на початковому етапі відносин Марії іноді було трохи соромно за свою скнарість, то з початком кризи 2008-го року це почуття зникло – ощадливість у США увійшла в моду.
Певним часом були популярні вечірки, на яких обмінювалися ношеним одягом, у жіночих журналах і досі пропонують самостійно виготовити з оцту засоби для миття підлоги і посуду, а по телевізору знімають програми про реальних людей, які вивуджують монетки, які завалялися в громадських приміщеннях, або збирають волокно з пилом в пральнях самообслуговування для розпалювання камінів.
У порівнянні з неофітами економії сім’я Марії демонструвала в цьому питанні здоровий, зрілий підхід. Джеф пишався тим, що серед всіх його родичів і знайомих він був єдиним без боргів по кредитних картках.
Перемогла Маша і в «підлоговому» питанні. Вона могла поступитися багатьма принципами, але щоб бруд по чистій підлозі розвозити?! Її чоловік, після нетривалої боротьби, погодився знімати взуття в передпокої, а для свекрухи вони спеціально купили капці.
Поступово Джеф перестав носити вдома джинси, а перейшов на домашній одяг – знову ж для економії (домашні штани набагато дешевші) і щоб не приносити бруд з вулиці в будинок.
Змінилися звички Джефа і в харчуванні. Ні, він не став великим шанувальником українсько-радянської кухні: хоча борщ і голубці він полюбив, холодець і оселедець під шубою залишалися для нього такою ж екзотикою, як личинки або сухі коники. Джеф почав їсти набагато більше овочів.
Спочатку він їх їв тільки у вареному вигляді, потім перейшов на сирі, а на третьому році спільного життя став уже вимагати салати. І не американські (листя салату з сухариками і натертим сиром), а справжнісінькі, типу «Грецького». З борщем теж все сталося не відразу. Спочатку Джеф тільки сьорбав бульйон і їв м’ясо, потім дав шанс овочам, крім буряка, який він акуратно розкладав по краях тарілки, а в якийсь момент він вже був нарешті готовий до цілісного споживання творів української кухні.
Серед знайомих Марії особливо далеко в овочевому напрямку пішла Оксана з Одеси. Вона зробила город прямо під вікнами свого багатоквартирного будинку в ближньому передмісті Вашингтона. Її чоловік Кен мало вірив у те, що їй вдасться отримати дозвіл – городи в містах у США є, але на спеціально відведених для цього ділянках або в приватних дворах, а не стихійні грядки під будинком. Як не дивно, господар будинку на цю авантюру погодився, і молода сім’я почала вирощувати огірки, помідори, петрушку та інші овочі.
Кен так перейнявся городництвом, що після роботи, перед тим як піднятися в квартиру, біг перевіряти грядки, взяв на себе більшу частину обов’язків по городу і розповідав, що мало не плакав, коли бурундук знищив їх перший врожай помідорів.
З усією еволюцією, яку чоловіки-американці переживають в шлюбах з українками, буде помилкою вважати, що дружини ні чого у них не вчаться. Якраз навпаки. Всі опитані мною знайомі і подруги наводили приклади в трьох напрямках – в сфері спілкування, кредитуванні та стоматології.
Чоловік став цінним порадником Марії в її відносинах з американськими колегами. У першу чергу, він навчив її правильно себе продавати, а саме – скласти грамотне уявлення про свою вартість як професіонала, виходячи з умов ринку, а не погоджуватися зі вдячності на першу-ліпшу пропозицію. Джеф відучив Машу від негативізму і, особливо, від роздачі негативних оцінок людям, як і від того, щоб сильно переживати з приводу громадської думки.
Перемогла себе і свої страхи Маша і щодо кредитів. У перший раз, коли вони купували в кредит машину, вона розплакалася: така велика сума, а раптом ми її не зможемо віддати? А через кілька років уже вона тиснула на Джефа, щоб купити будинок, оскільки ставки на житлове кредитування впали до історично низького рівня.
Повністю перейняла Марія у чоловіка і правила догляду за зубами. Джеф дивувався, як така витончена і освічена жінка як його дружина за власними зубами стежить на рівні дикуна? По приїзду в США Маша чистила зуби вранці і ввечері і вважала це достатнім.
Тепер під впливом чоловіка вона не лише чистить зуби після кожного прийому їжі, а і двічі на день вичищає наліт між зубами зубною ниткою і ополоскує рідиною для зубів з фтором. Після першого курсу лікування, який родині влетів у вартість машини, Джеф почав сам записувати Машу кожні півроку на чистку і огляд. Після дитячої травми зіткнення з радянською стоматологією Марії було складно собі уявити, що до дантиста можна прийти добровільно без нагальної потреби – це як записати на прийом в гестапо.
Американці приділяють величезну увагу зубам, адже вилікувати маленьку дірочку в США коштує в десятки разів дешевше, ніж поставити коронку з чищенням зубного каналу. Пройшла Марія і через курс відбілювання зубів, знову ж під тиском чоловіка. Від свого стоматолога вона дізналася, що у неї є чимало пацієнтів, яким вже за 40 і у них немає жодної пломби! А приїжджих з країн колишнього Радянського Союзу можна відразу впізнати по «пухнастим» зубам – масивному зубному нальоту.
Всім опитаним мною подругам, як і мені самій, 30-40 років, і в США вони живуть уже досить довго.
Не виключено, що всі перераховані моменти – досвід переважно нашого покоління, яке сформувалося ще в Радянському Союзі. І не тільки ті, хто переїхав до США, можуть вигідно користуватися кредитуванням і правильно стежити за своїми зубами. Як і необов’язково, що лише одруження з українками змушує американців раціонально поводитися з речами, берегти планету і свій гаманець.
У той же час це маленьке опитування подружжя, усі з яких живуть у щасливому шлюбі, показало: вміння переймати звички та погляди іншого – одна зі складових причин його успіху.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
