“Нехай би і мене вбили”. Мешканці Бучі про пережиті звірства

Бучанець Володимир Абрамов відчайдушно намагався загасити пожежу у власному будинку й кликав на допомогу зятя.

Російські військові вибили ворота, обстріляли його будинок й витягли у двір 72-річного Володимира, його 48-річну доньку Ірину та її 40-річного чоловіка Олега.

Олега вони вивели за ворота на тротуар, згадує Володимир, а потім кинули в будинок гранату, спалахнула пожежа.

Володимир схопив невеликий вогнегасник й намагався загасити полум’я. “Де Олег? Нехай Олег допоможе!” – крикнув він дочці.

“Олег тобі більше не допоможе”, – відповів один з російських солдатів.

За словами Ірини, Олега знайшли на тротуарі, по тому, як він лежав, було видно, що його змусили стати на коліна й вистрілили в голову впритул.

Олег працював зварювальником, жив спокійним звичайним життям на розі вулиці Яблонської у Бучі. Його вивели з дому і просто вбили.

Volodymyr Abramov stands in the house once shared by his daughter and son-in-law

Володимир Абрамов стоїть у будинку, де колись жив з дочкою та зятем. “Коли вони вбили Олега, мене охопила така порожнеча, – сказав він. – Я хотів лише одного – померти”

Це вбивство — одне з десятків, а то й сотень, розкритих у Бучі після звільнення Київщини від російських військ. Мер Бучі Анатолій Федорук оцінив кількість убитих цивільних у 300 людей. Офіційного підрахунку поки що немає.

Росія заперечує свою причетність до звірств у Бучі, але місто всіяне її згорілими танками.

На території місцевої церкви є відкрита братська могила – деякі тіла загорнуті у чорні мішки, інші просто закопані у пісок.

На дорогах стоять зрешечені кулями цивільні машини. Будинки зруйновані обстрілами, під’їзди до них переорані танками.

Місцеві описують, як російські солдати без жодної провокації стріляли у мирних жителів біля їхніх будинків, а супутникові знімки показують, що тіла загиблих лежали на вулицях, ще коли Буча була під контролем росіян.

Читайте також  Переговори восени та перемир’я: боєць ЗСУ вказав на страшні наслідки для України

Російські солдати, які вбили Олега Абрамова, “ні про що його не питали”, каже його дружина Ірина.

“Вони нічого не запитували і нічого не казали, просто вбили його, – згадує вона. – Вони лише наказали йому зняти сорочку, стати на коліна і застрелили його”.

Volodymyr Abramov points to the spot on the pavement outside their house where he says his son-in-law was forced to kneel and shot in the head

Володимир Абрамов вказує на місце на тротуарі біля їхнього будинку, де, за його словами, його зятя змусили стати на коліна і вбили впритул

Ірина згадує, що вибігла й побачила знівечене тіло чоловіка, а поруч стояли четверо російських солдатів, які витягли його, і спокійно пили воду. Вона почала кричати, щоб вони вбили і її, і один з них підняв пістолет, потім опустив, потім знову підняв і опустив, аж поки Володимир не затягнув її назад у двір.

“Солдати сказали, що в нас є три хвилини на те, щоб піти звідси, і ми вибігли просто в кімнатних капцях, – каже Володимир. – Буча нагадувала апокаліпсис: кругом лежали трупи, на вулицях повно диму”.

Володимиру й Ірині нічого не залишалося, як лишити Олегове тіло на вулиці. Там воно й пролежало майже місяць, поки вони тулилися у будинку родича неподалік.

Коли стало безпечно, Володимир спробував поховати зятя на клаптику землі біля тротуару.

Але змучений і зляканий Володимир відніс Олега назад у двір й поклав його там. Пізніше українські військові поклали тіло у фургон і вивезли його, розповів Володимир.

“Гадки не маю, як ми його тепер знайдемо”, – каже він.

A mass gave on the grounds of a church in Bucha, where bodies were discovered when the Russians retreated

Братська могила на території церкви в Бучі

Українська влада вже прибрала з бучанських вулиць тіла загиблих, але є побоювання, що у підвалах та у дворах приватних будинків їх знайдуть ще більше.

Читайте також  Тільки зараз оприлюднили правду…. Удар по 128-й бригаді! Мішенню ворога насправді були не військові, a…

Посадовці лише почали каталогізувати скоєні там звірства. Буча майже повністю зруйнована, важко уявити масштаби реконструкції, необхідної для відновлення цього привабливого колись міста.

Уздовж однієї з доріг, де стоять згорілі танки і майже кожен будинок зруйнований, 84-річний Григорій Замогильний підмітає вулицю. Він ніби не помічає руйнування довкола себе. Його будинок – єдина будівля, що дивом вціліла на всій ділянці дороги.

“Я бачив війну з німцями, а тепер цю війну з росіянами, – каже Замогильний, колишній інженер, що народився і виріс у Бучі. – Те, що ви бачите тут, – це просто звірства”.

Виступаючи у вівторок у Радбезі ООН, президент Володимир Зеленський звинуватив росіян у скоєнні найстрашніших злочинів з часів Другої світової війни й закликав засудити винних, як нацистів у Нюрнберзі.

“Російські військові розшукували й цілеспрямовано вбивали кожного, хто служив нашій державі. Вони розстрілювали жінок, вбивали цілі сім’ї – дорослих й дітей. І намагалися спалити їхні тіла”, – сказав Зеленський.

The ruins of the Abramovs' home in Bucha

Руїни будинку Абрамових у Бучі

Україна розпочала розслідування воєнних злочинів, вчинених російськими військовими в Бучі та поблизу Ірпеня. Наразі у двох передмістях знайдено 410 тіл, каже українська влада.

Є побоювання, що у міру відступу росіян та звільнення інших населених пунктів будуть виявлені нові звірства — більше тіл на вулицях, більше братських могил. Але Володимир й Ірина Абрамови шукають лише одне тіло, і бояться, що ніколи його не знайдуть.

“Він був звичайною мирною людиною, сім’янином, зварювальником, мав перелом хребта, все життя був інвалідом”, – розповів Володимир.

“Перед смертю я ненадовго побачив його через відчинені ворота. Він стояв на колінах і промовив свої останні слова. Він запитав їх: чому”.

Читайте також  Чи має Україна шанс швидко закінчити війну? Астролог дала прогноз і назвала важливу дату

У підготовці цього матеріалу брали участь Родіон Мирошинк та Дар’я Сипігіна. Фото – Джоела Гюнтера.

 

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

РЕКЛАМА:

Джерело.