“Нехай би і мене вбили”. Мешканці Бучі про пережиті звірства

Бучанець Володимир Абрамов відчайдушно намагався загасити пожежу у власному будинку й кликав на допомогу зятя.

Російські військові вибили ворота, обстріляли його будинок й витягли у двір 72-річного Володимира, його 48-річну доньку Ірину та її 40-річного чоловіка Олега.

Олега вони вивели за ворота на тротуар, згадує Володимир, а потім кинули в будинок гранату, спалахнула пожежа.

Володимир схопив невеликий вогнегасник й намагався загасити полум’я. “Де Олег? Нехай Олег допоможе!” – крикнув він дочці.

“Олег тобі більше не допоможе”, – відповів один з російських солдатів.

За словами Ірини, Олега знайшли на тротуарі, по тому, як він лежав, було видно, що його змусили стати на коліна й вистрілили в голову впритул.

Олег працював зварювальником, жив спокійним звичайним життям на розі вулиці Яблонської у Бучі. Його вивели з дому і просто вбили.

Volodymyr Abramov stands in the house once shared by his daughter and son-in-law

Володимир Абрамов стоїть у будинку, де колись жив з дочкою та зятем. “Коли вони вбили Олега, мене охопила така порожнеча, – сказав він. – Я хотів лише одного – померти”

Це вбивство — одне з десятків, а то й сотень, розкритих у Бучі після звільнення Київщини від російських військ. Мер Бучі Анатолій Федорук оцінив кількість убитих цивільних у 300 людей. Офіційного підрахунку поки що немає.

Росія заперечує свою причетність до звірств у Бучі, але місто всіяне її згорілими танками.

На території місцевої церкви є відкрита братська могила – деякі тіла загорнуті у чорні мішки, інші просто закопані у пісок.

На дорогах стоять зрешечені кулями цивільні машини. Будинки зруйновані обстрілами, під’їзди до них переорані танками.

Місцеві описують, як російські солдати без жодної провокації стріляли у мирних жителів біля їхніх будинків, а супутникові знімки показують, що тіла загиблих лежали на вулицях, ще коли Буча була під контролем росіян.

Читайте також  Зеленський назвав три головні цілі України у війни з Росією

Російські солдати, які вбили Олега Абрамова, “ні про що його не питали”, каже його дружина Ірина.

“Вони нічого не запитували і нічого не казали, просто вбили його, – згадує вона. – Вони лише наказали йому зняти сорочку, стати на коліна і застрелили його”.

Volodymyr Abramov points to the spot on the pavement outside their house where he says his son-in-law was forced to kneel and shot in the head

Володимир Абрамов вказує на місце на тротуарі біля їхнього будинку, де, за його словами, його зятя змусили стати на коліна і вбили впритул

Ірина згадує, що вибігла й побачила знівечене тіло чоловіка, а поруч стояли четверо російських солдатів, які витягли його, і спокійно пили воду. Вона почала кричати, щоб вони вбили і її, і один з них підняв пістолет, потім опустив, потім знову підняв і опустив, аж поки Володимир не затягнув її назад у двір.

“Солдати сказали, що в нас є три хвилини на те, щоб піти звідси, і ми вибігли просто в кімнатних капцях, – каже Володимир. – Буча нагадувала апокаліпсис: кругом лежали трупи, на вулицях повно диму”.

Володимиру й Ірині нічого не залишалося, як лишити Олегове тіло на вулиці. Там воно й пролежало майже місяць, поки вони тулилися у будинку родича неподалік.

Коли стало безпечно, Володимир спробував поховати зятя на клаптику землі біля тротуару.

Але змучений і зляканий Володимир відніс Олега назад у двір й поклав його там. Пізніше українські військові поклали тіло у фургон і вивезли його, розповів Володимир.

“Гадки не маю, як ми його тепер знайдемо”, – каже він.

A mass gave on the grounds of a church in Bucha, where bodies were discovered when the Russians retreated

Братська могила на території церкви в Бучі

Українська влада вже прибрала з бучанських вулиць тіла загиблих, але є побоювання, що у підвалах та у дворах приватних будинків їх знайдуть ще більше.

Читайте також  Після сьогоднішніх новин “Привид Києва” в терміновому порядку звернувся до українців

Посадовці лише почали каталогізувати скоєні там звірства. Буча майже повністю зруйнована, важко уявити масштаби реконструкції, необхідної для відновлення цього привабливого колись міста.

Уздовж однієї з доріг, де стоять згорілі танки і майже кожен будинок зруйнований, 84-річний Григорій Замогильний підмітає вулицю. Він ніби не помічає руйнування довкола себе. Його будинок – єдина будівля, що дивом вціліла на всій ділянці дороги.

“Я бачив війну з німцями, а тепер цю війну з росіянами, – каже Замогильний, колишній інженер, що народився і виріс у Бучі. – Те, що ви бачите тут, – це просто звірства”.

Виступаючи у вівторок у Радбезі ООН, президент Володимир Зеленський звинуватив росіян у скоєнні найстрашніших злочинів з часів Другої світової війни й закликав засудити винних, як нацистів у Нюрнберзі.

“Російські військові розшукували й цілеспрямовано вбивали кожного, хто служив нашій державі. Вони розстрілювали жінок, вбивали цілі сім’ї – дорослих й дітей. І намагалися спалити їхні тіла”, – сказав Зеленський.

The ruins of the Abramovs' home in Bucha

Руїни будинку Абрамових у Бучі

Україна розпочала розслідування воєнних злочинів, вчинених російськими військовими в Бучі та поблизу Ірпеня. Наразі у двох передмістях знайдено 410 тіл, каже українська влада.

Є побоювання, що у міру відступу росіян та звільнення інших населених пунктів будуть виявлені нові звірства — більше тіл на вулицях, більше братських могил. Але Володимир й Ірина Абрамови шукають лише одне тіло, і бояться, що ніколи його не знайдуть.

“Він був звичайною мирною людиною, сім’янином, зварювальником, мав перелом хребта, все життя був інвалідом”, – розповів Володимир.

“Перед смертю я ненадовго побачив його через відчинені ворота. Він стояв на колінах і промовив свої останні слова. Він запитав їх: чому”.

Читайте також  Без світла, води і газу у власній квартирі: 21-річна жінка розповіла про пологи в окупованій Бучі

У підготовці цього матеріалу брали участь Родіон Мирошинк та Дар’я Сипігіна. Фото – Джоела Гюнтера.

 

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

РЕКЛАМА:

Джерело.