Ольга пережила сексуальне насильство і збочення у дитинстві, через що двічі хотіла накласти на себе руки. Ставши вже дорослою, вона втрапила до рук тирана, від якого втікає зараз.
До притулку “Місто Добра” у Чернівцях потрапила жінка, яка з чотирьма дітьми наважилась втекти від домашнього насилля. Ольга потерпала від рук тирана. Її жорстоко били, виривали волосся, знущалися над її донькою, били сильно і нещадно, тримали у психологічному катуванні. Жінка стикнулась із насильством не лише у дорослому віці, вона тепріла його ще з дитинства, коли її п’яна мати пропонувала її 6-річну своїм товаришам по чарці для сексуальних втіх.
Моторошну історію Ольги, яка намагається втекти від насильства і зараз перебуває у притулку, розповіла волонтерка і засновниця кризового центру “Місто Добра” Марта Левченко на своїй сторінці у Facebook.
Жахливий життєвий шлях Ольги розпочався ще з її дитинства, коли їй доводилось терпіти голод і збочення з боку дорослих, та навіть рідних їй дядків.
“Оля не знала свого тата, жила з мамою в маленькому селі, жили дуже бідно, одна маленька кімнатка. Мама була алкозалежною, пила багато з ранку до ночі. Всі її “друзяки” збиралися у їх маленькій кімнатці. З їжі вдома була тільки закуска, а коли і та закінчувалася, Оля ішла з мамою красти. Мама знала куди йти і в кого красти – комори, стодоли, погреби, там яйця, овочі, крупи. Крали багато і постійно, крали, щоб вижити і не померти з голоду”, – розповідає волонтерка Марта Левченко.
Голод і пиятика матері – не єдине, що маленькій Ользі доводилось терпіти.
“Найстрашніше було, коли “друзяки” від алкоголю переходили до оргій. Спочатку все відбувалося на очах у маленької Олі, а потім мама пропонувала друзям приєднати і доньку. Були чоловіки, які не погоджувалися, а були ті, які не відмовлялись… Потім приєдналися 2 рідних дядьки, які також приходили випивати до сестри, один з них якраз повернувся з тюрми. Олі тоді було 6 років, вона тільки пішла у перший клас… Вона двічі хотіла покінчити життя самогубством, один раз напилася таблеток, другий – намагалась повіситися”, – розповідає Марта Левченко.
Ольга нікуди не зверталась по допомогу, адже у селі її сім’ю не любили. Щоб захистити себе, дівчинці довелось навіть приставити до себе ножа.
“Одного разу перед черговим збоченням, вона змогла себе захистити, взяла ніж і кричала, що переріже собі вени, просила маму все припинити… Каже – їй в голову не приходило просити захисту і допомоги у інших дорослих, у школі, на вулиці, у сусідів. Бо їх всі не любили, її називали кошелиха, дитина не знала чому, але завжди плакала, коли дорослі так їй кричали вслід”, – розповідає волонтерка.
Вчилася дівчинка погано, і навіть не підозрювала, що те, що з нею роблять п’яні дядьки є злочином, їй ніхто ніколи про це не казав, всі її тільки засуджували, розповідає Марта Левченко.
“Вона плакала, коли сказала мені, що я – перша людина в її житті, яка сказала їй, що це був злочин! Що це не її вина!”, – каже благодійниця.
“Якось вона намотала на свою шию тряпок, дихати вже не було чим..і вона відчула як помирає, тоді злякалась і просила у Бога зберегти їй життя. У їх селі як раз відкрили протестантську церкву, і після того випадку вона пішла туди. Там її прийняли, там Оля знайшла мамі чоловіка, собі чудесного вітчима, який через віру спас маму від узалежнення і змінив історію її сім’ї. Вони переїхали в інше село, і здавалося розпочали нове життя”, – розповідає Марта Левченко.
Та у дорослому житті Ольга також зіткнулась з насильством.
“Зламана з дитинства Оля, дитина, яка 7 років поспіль терпіла насилля і збочення, сама народила свою донечку в 16 років, від старшого чоловіка, якого знайшла по оголошенню в телевізорі і бачила двічі. Він навіть не знає, що є татом прекрасної дівчинки, яку Оля, попри всі поради знищити дитину, таки народила”, – розповідає волонтерка.
Вона так мріяла про сім‘ю, де вона більше не буде сама, де у доньки буде тато, що повірила першому, кого зустріла.
“Вона помилилася і потрапила до рук тирана, її жорстоко били, виривали волосся, знущалися з її доньки, били сильно і нещадно, тримали у психологічному катуванні, ані виклики поліції, ані 2 суди не зупиняли жорстокого катівника. Оля, уже на руках з чотирьма дітьми, наважилася поставити цьому край, і втекти, щоб розпочати нове життя, заради своїх дітей. У “Місті Добра” вона намагається розпочати з чистого аркушу, але ті картинки, пережитого в дитинстві насилля, не дають їй спокою і є її нічними жахіттями. П’яні брудні руки які роздягають її, блювота, крики і плачі мами, яку вона страшенно жаліла, бо та плакала, і яку після оргій частенько били ті ж “дружки”. Вона завжди була поруч і жаліла маму. І зараз каже, що не тримає зла, каже, що у мами просто теж було важке життя…”, – розповідає Марта Левченко.
“Але ж сусіди, вчителі, село, невже вони не бачили що відбувається? Маленька дівчинка в одній кімнаті з п’яними чоловіками день і ніч…”, – каже волонтерка і зазначає, що діти з складних сімей найбільше вразливі перед загрозою сексуального насилля тому закликає громадськість приглядатись до них і у разі потреби заявляти у поліцію чи соціальну службу.
“Вони беззахисні і нікому не потрібні. Щодня вони перебувають поруч з нетверезими дорослими, змушені робити страшні речі за гроші, щоб вижити, вони звикли не кликати на допомогу, тільки терпіти і терпіти. А більшість взагалі не вважають це злочином чи чимось не нормальним…В Україні ситуація з сексуальним насильством щодо дітей катастрофічна. Оля захотіла розповісти свою історію, бо знає, що саме в цей час сотні і тисячі дітей страждають в таких же не дитячих випробуваннях, які і їх зламають на все життя”, – наголошує благодійниця.
Жінка закликає не бути байдужими до дітей з уразливих сімей.
“Тому я страшенно прошу вас – не мовчіть! Ваші слова можуть врятувати долю дитини! Не відводьте очей, дивіться на дітей! На однокласників вашої дитини, на маленьких покупців, яких дорослі посилають за пивом і цигарками, на маленьких пацієнтів, до яких вас чомусь ніколи не викликали із жодною хворобою, на дітей у вашому селі, місті чи районі, на дітей, що стоять в куточку у церкві, на дітей, які ніколи не виконують домашнє завданння, на своїх сусідів. Не мовчіть! Спитайте! Спробуйте поговорити із дитиною, повідомте соціальну службу, поліцію, зверніть увагу вчителів! Зробіть бодай щось! Можливо, саме ви будете тим єдиним дорослим, якому не байдуже! Неможливо жити у суспільстві, якому байдуже навіть на дітей! Говоріть! Пишіть нам! Бийте на сполох! Біду можна попередити, можна відвести! Але тільки тоді, коли кожен із нас, дорослих, візьме на себе відповідальність за те, у якому світі ми живемо”, – підсумувала Марта Левченко.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
