Про підводні камені та іншу сторону медалі з життя вчителів.
Кожна професія має свою специфіку роботи, свої недоліки та переваги. Про деякі моменти говориться відкрито, а дещо замовчується. Це ж стосується і професії вчителів. З однієї сторони про освітян говорять скрізь і постійно, а з іншої – деякі важливі моменти залишаються «за кадром».
Спробуємо зануритися у повсякденне життя вчителів як у школі, так і за її межами.
Почнемо з життя вчителя «після роботи», адже саме в цей момент починається активна фаза роботи.
ЗАВЖДИ НОСИ ІЗ СОБОЮ ДОДАТКОВИЙ ПАКЕТ
Хочеш стати вчителем, запам’ятай правило – зайвих пакетів не буває.
Цього не вчать в інституті чи університеті, це приходить з досвідом. Кожен учитель завжди має при собі додатковий пакет чи сумку. А все тому, що йдучи на роботу ти не знаєш, які накази прийшли «згори» і скільки паперів доведеться забирати додому для опрацювання.
І, звісно, декілька стос зошитів… Взагалі про перевірку зошитів варто написати окремо.
ЗОШИТІВ БАГАТО НЕ БУВАЄ
Не погано було б у текстах шкільних вакансій додавати інформацію про те, що частково це робота у тиші й спокої. А хіба вночі шумно?
За сім років моєї роботи у початковій школі загальна вага паперів, перенесених з дому на роботу і з роботи додому становитиме, мабуть, декілька тонн. По завершенню робочого дня я завжди діставав із сумки декілька пакетів і починав сортувати «домашнє завдання» – зошити з математики в цей пакет, з української мови – у цей. А ще три таблички, отримані на педагогічній нараді, зразки характеристик на кожного учня і недороблений звіт «на вчора»…
І ось робочий день закінчився. Вечеря приготовлена, всі нагодовані й солодко сплять, одяг випраний, постільна білизна випрасувана… можна і приступити до перевірки зошитів. Погасло світло у сусідньому будинку, ти закриваєш останній перевірений зошит. Нарешті, готово. Пора приступити до підготовки до завтрашніх (вже сьогоднішніх) уроків.
ПРОФЕСІЯ, В ЯКІЙ МОБІЛЬНИЙ НЕ ПОЛЕГШУЄ ЖИТТЯ, А НАВПАКИ…
Чому ще досі не видумали спеціального вчительського рингтону, який би транслював спеціальні хвилі спокою й рівноваги.
Вечеряєш – телефон не змовкає, йдеш до магазину – телефон не змовкає, спілкуєшся з рідними – телефон не змовкає… навіть у вбиральні він завжди весело сповіщає, що батькам чи колегам потрібна якась інформація.
Іноді дивишся зі сторони на свій пристрій і думаєш «а чи не знайти мені мобілку 90-х, там немає вайберу і не приходять смс».
Пригадується той жарт, коли дитина вже вляглася спати і раптом згадала, що на ранок потрібна поробка з природніх матеріалів. Те ж саме можна сказати і про вчительський телефон – якщо вам батьки чи адміністрація не написали чогось дуже важливого, значить за вікном ще не вечір.
ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ
Пам’ятаєте ту жартівливу картинка, коли вчителька лежить на прийомі у лікаря, він запитує «що вас хвилює, розказуйте», а вона «я просто полежу тут трішки, можна?».
Навіть складно підбирати правильні слова, щоб описати суботню прогулянку вчителя містом чи селом. Усі знають де ти був, з ким ти говорив, у чому був одягнений, скільки часу гуляв. Йдеш, наприклад, парком, вслухаєшся у звуки природи, спів пташок, а тобі звідусіль «добрий дееень», «ооо, моя вчителька», «а що ви тут робите?»… ти починаєш бігти, зариваєшся у найглибші хащі, з полегшенням видихаєш, а позаду «а ви також гриби шукаєте?».
Варто було б для вчителів впровадити уроки гриму, особливо для молоді. А по іншому можна забути про прогулянки з друзями чи, не доведи, пісні в парку під гітару. Вечірка? Тільки якщо на безлюдному острові.
Підсумувати хотілося б тим, що попри усі підводні камені цієї професії вчителі завжди залишаються в гарному настрої, завжди підтримають, допоможуть і поділяться. Цінуйте свої вчителів, вони того варті.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
