В Україні учні у майже 400 школах досі змушені користуватися туалетами на вулиці. А деякі школи, навіть маючи внутрішні вбиральні, зачиняють їх або доводять до жахливого стану. Хто винен та що робити у такій ситуації батькам школярів – читайте у статті.
Джерело: “Обозреватель”
Освітній омбудсмен Сергій Горбачов розповів, що в Україні нарахували понад 440 закладів освіти без внутрішніх вбиралень.
В яких закладах немає внутрішніх вбиралень:
школи – 380;
дитячі садочки – 10;
заклади позашкільної освіти – 22;
заклади професійно-технічної освіти – 28;
заклади спеціальної освіти – 1.
Окрім того, за словами Сергія Горбачова, батьки постійно скаржаться на облаштування вбиралень. Найчастіше скарги стосуються:
розташування вбиралень на вулиці;
неналежного облаштування санітарних вузлів, зокрема відсутності кабінок чи дверцят;
відсутності гарячої води або водовідведення зовсім;
відсутності санітайзерів.
Також були скарги на ситуації, коли внутрішній туалет є, але він зачинений, і дітей все одно змушують ходити до вуличної вбиральні. Ще є випадки, коли ходити до туалету у будівлі дозволяють лише учням початкової школи.
Скандали з шкільними туалетами
У деяких червоноградських школах в кабінках туалетів немає дверей. За словами батьків, дівчатка соромляться туди ходити, адже за ними можуть підглянути хлопці, ба навіть зняти на камеру.
У Дніпрі батьків обурив туалет в школі №113 – там немає дверей та навіть туалетного паперу. Також у кабінках відсутні сміттєві відра, куди б можна було викидати сміття. Відео – дивіться за посиланням.
У школі на Закарпатті першокласник провалився у вигрібну яму. Однокласники відразу забили на сполох. Тому вчителі витягнули школяра з ями. Водночас у місцевому відділі освіти інцидент заперечують і кажуть, що він просто вступив ногою у фекалії.
Хто відповідає за стан шкільних туалетів
Горбачов розповів, що за туалети у навчальних закладах відповідає місцева влада. Законом України визначено, що утримання, розвиток та матеріально-технічне забезпечення закладів освіти здійснюється за кошти засновника, тобто – органів місцевого самоврядування.
Тому якщо у школі чи іншому закладі освіти немає туалету всередині будівлі, немає кабінок, дверцят чи є якісь інші проблеми – треба звертатися до засновника. Це можуть зробити як батьки, так і керівник закладу,
– заявив омбудсмен.
Те, якими саме мають бути туалети у школах, визначено у Санітарному регламенті для шкіл, який набув чинності 1 січня 2021 року.
Згідно з регламентом, туалети у школах мають:
розташовуватися лише у приміщенні;
у них мають бути паперові або електрорушники, рідке мило, туалетний папір;
в них мають бути кабінки, а в кабінках мають бути дверцята: непрозорі, заввишки не менш ніж 1,5 метри та такі, що замикаються зсередини.
Хто має платити за облаштування туалетів у школах? Виділити гроші на будівництво, реконструкцію чи ремонт вбиралень можуть місцева влада зі свого бюджету або обласні державні адміністрації з бюджету області. Ще можна використовувати залишки освітньої субвенції.
Крім того, в Україні є спеціальні державні програми. Наприклад, у 2019 році запрацювала програма “Гідність дитини” – у 2020 році на її виконання виділили 55 мільйонів гривень із держбюджету. За ці гроші планували облаштувати теплі вбиральні у 100 школах.
Але, зазначає освітній омбудсмен, переоблаштовували лише ті школи, в яких навчалося не менше 20 учнів 1 – 4 класів.
Чому в Україні існує проблема вуличних туалетів у школах
Сергій Горбачов каже, що найскладніше вирішити проблему з вбиральнями в закладах сільської місцевості,.
У деяких закладах освіти така вбиральня не була передбачена проєктом ще з моменту заснування закладу, тому побудувати її там просто неможливо,
– розповідає він.
Іноді у школах внутрішні вбиральні є, але вони не працюють, бо немає водопостачання чи каналізації. Горбачов навів дані Держпродспоживслужби, відповідно до яких понад 4 тисячі закладів освіти в Україні користуються водою з колодязів.
Але найбільші проблеми – гроші, комунікація та оформлення паперів. “Батькам та директору потрібно провести правильну та наполегливу комунікацію із засновником, а засновнику переглянути бюджет та знайти кошти”, – додав Горбачов.
Потім готується проєктно-кошторисна документація, проводяться закупівлі, розпочинаються й тривають ремонтні роботи. І це може тривати до кількох місяців.
Освітній омбудсмен зазначив, що він буде звертатися до органів місцевої влади з проханням посприяти виділенню коштів там, де це можливо. А ще – до МОН із пропозицією ініціювати нові держпрограми для облаштування вбиралень.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
