Тим, хто до сих пір задається питанням “А раптом це все ж вони?”

Перш ніж я постараюся допомогти розпізнати смак макаронних виробів, що звисають зі ваших вушних раковин (хоча, як на мене, вже за специфічним запахом має бути все зрозуміло), я хотіла б позначити ціну цього питання. Ціну, яку платимо ми.

176 днів в’язниці. 176 днів, як моя дитина не може дочекатися маму вдома. 176 днів, як я не можу обійняти сина (за цей час я бачила його всього 3 рази через скло), чоловіка, маму, тата, сестру, бабусю та інших. 176 днів, як я не можу почухати свого бульдога, добрягу-товстуна і храпуна. А хом’як мене вже не дочекався. Плакала. Згадувала, що коли мене забирали, встигла дістати його з клітки і потримати в руках. Можливо, комусь смішно. Мені нема.

176 днів, як я не приїжджаю на роботу на 8 ранку, не переодягаюся в хірургічний костюм, що не заходжу в операційну. За цей час я пропустила переатестацію і втратила свою вищу категорію в серцево-судинної хірургії. Скоро почну втрачати практичні навички. Про стан психологічної рівноваги, такого необхідного в операційній, просто сумно промовчу.

За 176 днів я ні разу не бачила ні заходу, ні сходу, місяць, зірки, тумани, квітучі дерева. Траву теж не бачила. Тільки краплі дощу, коли гуляла в бетонному дворику 3 * 3 м, які потрапляють через решітку замість стелі.

Ось це все вищеперелічене (і багато іншого, повірте) є результатом однієї фантастичної повісті, написаної заради посади в Кабміні. Точніше, для збереження посади.

Я дуже люблю такий літературний жанр, як фантастика, і книг на цю тему перечитала, напевно, десятки тонн – якщо взяти паперові видання. Зіткнувшись з опусом МВС / НКВД, можу сказати одне – бездарно графоманство.

Для того, щоб ви могли також відчути міць і силу сюжетної лінії, я постараюся десятки тисяч сторінок розмазав в плані змісту тексту звести до їх суті. ІІІ, як у пісні “він сказав” Поїхали “і махнув рукою”. Поїхали.

Почну з особин, призначених на головні ролі фантастичної саги. Це: я, Кузьменко Юлія, в 2016 році і зараз лікар і волонтер; Ріффмастер, він же Андрій Антоненко, в 2016 музикант і волонтер, зараз – музикант і боєць ВСУ; Яна Дугаров, в 2016 році медсестра у військовому госпіталі на Донбасі, волонтер; невстановлені слідством особи, на яких власне і зав’язаний весь сюжет і без яких фантастичний сюжет фантастично розвалюється – зараз поясню чому.

Про невстановлених осіб (на роль яких кастинг в МВС зараз іде повним ходом) не встановлено нічого, крім кількох речей. По-перше, бажання дестабілізувати обстановку в країні шляхом вбивства П.Шеремета (?!?!?!?!?!). Правда, щось явно пішло не так, тому що після загибелі П.Шеремета дестабілізація чи не настала.

Читайте також  Пoчалося! Піcля інциденту із гpaнатою на Закаpпатті, всі укpаїнські гpомади один за одним пpиймають приголомшлuві pішення – Деталі

Також, мотивом для вбивства П.Шеремета зазначено бажання невстановлених осіб проведення в подальшому часу акцій протекста. Ось тут виник казус. Акції протесту, пов’язані з вбивством П.Шеремета, дійсно почалися – в грудні 2019 року і були пов’язані з “беззаперечна доказ” нашої причетності до вбивства. “Докази” були настільки “беззаперечна”, що від відкрилася “істини” отетеріло півкраїни, і ті, які не пройшли акції протесту, пов’язані з убивством в 2016 році, таки почалися в 2019 році. І якщо слідувати логіці і виходити з мотиву, мета “запустити акції протесту” була досягнута, то особистості “невстановлених осіб” викликають недитячий інтерес. Як там кажуть: “Головне в слідстві не вийти самим на себе.”

Є ще дещо встановлене про невстановлені особи. Це їх володіння новітніми технологіями і розробками по освоєння тимчасово-просторового континууму. По-простому – вони точно вміють переміщати в часі і просторі людей і предмети. Далі по тексту буде зрозуміло.

Єдиним точним фактом в цій історії є дата та час загибелі П.Шеремета – близько 8 ранку 20.07.2016 року. І спосіб скоєння вбивства – підрив автомобіля за допомогою закладеної під днище вибухівки з радіоуправлінням.

На цьому точні факти вичерпані і далі починається політ фантазії.

Основним часовим проміжком, який вивчається наслідком, є 18-19-20 липня 2016 року, як період безпосередньої підготовки і здійснення вбивства.

Що в цей час робили ми – в реальності? Так просто жили своїм звичайним життям зі своїми побутовими питаннями і проблемами. Яна, з якої насправді я познайомилася в 2019 році, в ці дні працювала медсестрою в госпіталі на Донбасі, доказом чого є численні підтвердження від медперсоналу, який працював з нею в ці дні. Ріфф по горло був завантажений підготовкою власного концерту, який пройшов 21.07.2016-го, концерт до речі вийшов класним, я зі своїм дитинчам на ньому була. Я ж 18.07.2016 ввечері, близько 19 години повернулася з відпочинку у Вилковому, Одеська область, замучена вхлам дорогою тривалістю більше 10 годин. Це підтверджено також свідками і оператором мобільного зв’язку. Після дороги, вночі з 18 на 19 липня 2016 р я, разом зі своїм колишнім чоловіком, їздили зустрічати в аеропорт Бориспіль нашого сина, який з моїми батьками відпочивав в Туреччині (підтверджено показаннями свідків і даними оператора мобільного зв’язку). Поспавши кілька годин, 19.07.2016 я провела вдома, з дитиною (помити-нагодувати-речі з валізи розібрати і т.д., кожна мама знає спектр занять, коли дитя повертається з поїздки).

Знаходження моє будинку, на Позняках, підтверджує колишній чоловік і оператор мобільного зв’язку, який встановив не тільки локацію мого телефону щохвилини, але і локацію місць, звідки я робила дзвінки і виходила в інтернет. Всі локації – Позняки. Увечері, загнавши дитини в ліжко раніше, з урахуванням що минулої ночі майже не спали, я, повисівши трохи в Фейсбуці, разом з колишнім чоловіком, стандартно заснула під працюючий телевізор, наївно не підозрюючи про ту роль, яку через 3,5 року мені розпише слідство.

Читайте також  Страшилка на прізвисько Момо дісталась до прикарпатських школярів (відео)

І ось, перий “доказ”. З 21.45 по часу і всю ніч з 19.07 по 20.07 16-го року мій мобільний не виявляв активності в вигляді дзвінків і виходу в інтернет, перебував на Позняках і нахабно нікуди не переміщався. Не знаю як ви, а я зазвичай ночами людям не телефоную без крайньої необхідності і уві сні інтернетом не користуюся. А ось щодо того, що цей гад називається смартфоном, а сам переміщатися не вміє, треба компанії з емблемою надкушеною яблука таки викотити претензію.

І так, з 21.45 за часом 19.07.16 переміщаємося – пабаммм! – в паралельну реальність. Хоча, наприклад, для Яни Дугаров вона наступила на добу раніше. Перебуваючи фізично в госпіталі на Донбасі, Яна не полінувалася заради відбулася дестабілізації країни та протестних акцій 2019 роки (інших акцій по справі Шеремета, нагадую, не було), клонувати і телепортувати себе або двійника в Київ, де проведе збір розвідданих щодо місця проживання П. Шеремета, його режиму, автомобіля і т.д., розробить маршрут підходу-відходу для нас з Антоненко, не менше палаючих жадобою дестабілізації країни та наступних акцій протесту. Як вважає слідство.

Також, за думку слідства, Яна виготовила радіокерований вибуховий механізм. Як саме звичайна дівчинка – медсестра сподобилася це сконструювати, адже потрібні дуже глибокі специфічні знання? О, тут все просто. Справа в тому, що в 2019 році, вже служачи в десантури ВСУ, Яна прочитає книгу сапера, яку позичить напередодні у сусіда по гуртожитку (показання бійця, що книга його, де, коли і за скільки куплена є в справі). Вивчивши книгу в 2019 році, і проявивши неабиякий інженерний талант, Яна, повернувшись в 2016 рік, сконструювала пристрій і вночі з 19.07 по 20.07, після 21.45 (просто до цього часу я не спала і висіла в мережі, перебуваючи на Позняках), але до 2.30 ночі 20.07 передала пристрій, а також маршрути шляхів підходу-відходу мені і рифи. На думку слідства, зрозуміло. Чому нам? Тут теж все просто. Раз ми волонтери і їздили на Донбас, значить, ми володіємо зброєю і пройшли тренінги (до речі, крім слідчих, хтось бачив на Донбасі ІГІЛ, що тренує волонтерів?). Коротше, тут теж все логічно.

Далі Яна телепортується назад в госпіталь на Донбас, де, злившись в уже єдину іпостась, продовжує (хоча вона і не припиняла) свою медсестринську роботу в госпіталі.

Читайте також  Найпeршa жінка Пoплавськoго розповіла шокуючі секрети про свого чоловіка… Теnер зрозуміло, звідки в нього це…

Тут на сцені з’являємося ми з Андрієм. Ну, по тій же схемі клонування – телепортація, так як основні наші іпостасі наївно сплять вдома, як і зрадницькі смартфони, які не освоїли функції пересування без участі їх власників.

Перейнявшись важливістю відведених нам слідством в 2019 році ролей і заради полегшення подальшої ідентифікації наших особистостей, Антоненко, перед нашою прогулянкою під камерами зовнішнього спостереження, вирішив зменшитися в зростанні, сантиметрів приблизно на 14. Або я підрости, тут сказати складно. Важливий підсумок – я і Андрій, мають в житті різницю в зрості близько 14 см, на момент проходження в межах видимості не менше 7-ми камер маємо однакове зростання. До речі, дуже прикро, що наші старанні трансформації власних тіл так і не оцінені по достоїнству слідчими і досі ними ховаються. Ігнорування такого явного факту співпраці з майбутнім наслідком обурює і мене, і Андрія. Ось все, більше зменшуватися або зростати не будемо, навіть не просіть!

І ось нарешті, в 2019 році, після надихаючого чудодійного стусана від Президента, застосували до парочки на відеокадрах 2 експертизи, у одній з яких методика проведення не існує ніде в світі (це я про “психологічне дослідження нахилу тулуба і повороту коліна в цілях ідентифікації “), друга – використовується всього в 3-х країнах в зв’язку зі своєю низькою доказовістю. І так, в Україні вона не має права використовуватися як доказ в суді – у нас цієї методики немає. І Слава Б-гу, інакше, у разі її використання, ¾ України опинилися б на нарах.

О! Згадала, що забула! Корпус міни, знайдений у Антоненко під час обшуку. Така собі пластикова коробка з висвердленими дірками (щоб не була використана). Фактично – муляж. З ним взагалі цікава історія. На думку слідства, це – доказ, так як можливо саме з неї в Києві наколупав вибухівку для створення ось того пристрою під машиною Шеремета. Правда, потім цей порожній корпус виявився на Донбасі і для чогось був подарований Антоненко бійцями ВСУ в присутності А.Положінского (група “Тартак”, раптом хто не в курсі). Як і навіщо це було зроблено? Підступності в приховуванні доказів, походу, просто немає меж ))

Прочитали? Молодці, пишаюся. У мене вже рука відвалюється описувати це все, але люди ж старалися, розслідували, треба поважати.

Тим, хто з’їв ось ту локшину, що вам розвісили на вухах під час брифінгу. Сподіваюся, після поїдання ви почистили зуби і запили міцним алкоголем для дезінфекції організму.

Завтра 177 день. Потім – 178, 179,180… Скільки ще???

Тим, хто до сих пір задається питанням А раптом це все ж вони?  02

Тим, хто до сих пір задається питанням А раптом це все ж вони?  03

 

Тим, хто до сих пір задається питанням А раптом це все ж вони?  04

Тим, хто до сих пір задається питанням А раптом це все ж вони?  05

Тим, хто до сих пір задається питанням А раптом це все ж вони?  06

Тим, хто до сих пір задається питанням А раптом це все ж вони?  07

Тим, хто до сих пір задається питанням А раптом це все ж вони?  08

Тим, хто до сих пір задається питанням А раптом це все ж вони?  09

Тим, хто до сих пір задається питанням А раптом це все ж вони?  10

 

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

РЕКЛАМА:

Джерело.