Жорстока правда про стосунки з одруженим. Якщо він одружений, зраджує дружині, ви для нього – «інша» жінка. Ви не єдина, з ким він спить.
Мій коханець не раз писав та казав, що закоханий, кохає, цінує, що я для нього все. Навіть друзям казав таке. Зізнавався, що кохає мене і при них називав “другою жінкою”. Познайомив з татом.
Не раз пропонував лишити все і їхати разом за кордон. Починати життя спокатку разом там.
Все виглядало і було дуже серйозно та по-справжньому.
Але я не про це.
А про вибір. Мій. Як би це не виглядало серйозно, я завжди знала, що він її не кине. Дружину та дітей.
І це був мій вибір 10 років бути обманутою, використаною і дозволяти собою користуватись.
Я настільки закохана була, що радила йому купувати жінці квіти. Радила як говорити з нею і що писати, щоб був лад в сім’ї.
Ми розмовляли про все. Ніяких таємниць та табу. Я не ревнива. Бо розуміла що – “друга”. Я знала й бачила всіх його коханок “до мене”. Під час стосунків зі мною в нього теж було кілька коханок. За весь період. Але то тривало кілька тижнів, не більше. Я це відчувала і коли питала прямо він не брехав. Мені сенсу брехати в нього не було.
Розмовляла з ними, відписувала їм від його імені з його телефону, щоб не ображались. Бо в цей час він був в ліжку зі мною.
Я просто кохала без пам’яті і для мене все було можна і все компромісом. Цей чоловік, як недосяжний приз, олімпійське золото, щось шалено важливе. І я готова чекати, працювати, щоб його отримати.
А потім стало нецікаво. Він своїми діями вбив ту, котра його кохала. Чи були докори сумління? Як я дивилась в очі його дітям та дружині? Були. Тому й робила все, щоб не руйнувати його сім’ю. Я жодного разу не сказала і не зробила чогось, щоб “спалитись”. Навпаки. Мій коханий чудовий чоловік та батько.
Я залишила його їй. І саме завдяки мені вони разом. Бо така йому більше не зустрінеться. А зраджувати мій “принц” буде й надалі.
Тепер я розумію, що мені нецікаво більше бути використаною. Моє серце втратило здатність кохати, воно замерзло. Я сприймаю чоловіків як тих, хто користуються жінкою. Сама не використовую. Боюсь так когось “обнулити”. Боюсь давати марні надії. Я розумію, що кохання – це дар, щастя. Воно в мене було. Дякую.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
