Уже четвертий тиждень увесь світ призвичаюється до умов карантину через поширення коронавірусної інфекції COVID-19. Заходи безпеки, які приймає влада, спричиняють нові особливості повсякдення для кожного з нас та змінюють звичний ритм життя.
Хтось пішов у вимушену відпустку, хтось втратив роботу, хтось переживає, як подолає кризу власний бізнес, але є серед нас і такі, які незважаючи на особисті складнощі, зуміли знайти в собі сили, щоб надавати допомогу іншим.
Мова, зокрема, йде про калушанку Світлану Чоловську, яка обладнала у своїй орендованій двокімнатній квартирі міні-виробництво з пошиття масок для медичних працівників. Наразі жінка з однодумцями пошила вже більше 50 тисяч захисних масок…
Поспілкуватися з Світланою про те, як виникла ідея відшивати захисні маски та чим вона до цього займалася в повсякденному житті, виходить лише далеко за опівніч, адже до того часу жінка разом з іншими волонтерами закуповує необхідний матеріал, шиє маски, складає та відвозить їх тим, хто найбільше потребує та ін.
– Ідея виникла досить спонтанно після телефонного дзвінка подруги, яка попросила відшити декілька масок, – розповідає С. Чоловська. – Тоді я пошила сім різних видів масок, а опісля порадилася зі знайомим, щодо вибору тканини, щоб був оптимальний варіант і захисту, і комфорту. В результаті розпочали відшивати маски із бязі з декількома шарами флізеліну всередині.
До слова, у повсякденному житті я також займаюся волонтерством, зокрема, допомагаю сім’ям, які опинилися в складних життєвих обставинах, – збираю їм одяг, продукти харчування, надаю психологічну підтримку, рекомендації щодо працевлаштування та ін.
– А коли і де навчилися шити?
– Свого часу я навчалася в Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича на перекладача, але мені не підійшла вартість навчання і я не побачила перспективи в майбутньому, тож залишила університет. А цього року я поступила на швею в Вінницьке ПТУ №17, але ще до цього вже купила собі професійну швейну машинку та оверлок і з допомогою мами, яка я професійною швеєю, взялася освоювати цю професію. До епідемії я шила на замовлення постільну білизну, здійснювала ремонт одягу і саме з моїх «запасів», а це 9 рулонів тканини та резинка, почалося пошиття масок.
– Скільки у вас зараз однодумців та де шиєте маски?
– Захисні маски разом із однодумцями шию у власній орендованій квартирі. Щоб не наражатися на зайву небезпеку чоловік із сином уже четвертий тиждень живуть у батьків, а наша квартира стала своєрідним маленьким міні-виробництвом. Рекордна кількість волонтерок, які працювали одночасно у квартирі, – 19. Загалом же однодумців, які реально допомагають, є близько 200 людей. Багато волонтерів беруть заготовки додому і там шиють.
До слова, тим, хто приходить шити до мене на квартиру, міряю температуру, у приміщенні проводжу дезінфекцію та ін.
– Скільки масок вже вдалося пошити і як визначаєте, кому вони потрібні першочергово?
– Чесно кажучи, я не рахую, але орієнтовно пошили більше 50 тисяч масок. Крім того, вже є близько 30 тисяч заготовок для захисних масок. Плануємо їх частково передавати нашим воїнам в зону АТО.
Щодо того, як визначаю, кому передати маски, то це все здебільшого ґрунтується на довірі. Крім того, подруга Юлія із Калуської міської філії «Союзу Українок» формує список, в яку лікарню і на які відділення скільки потрібно масок.
Пробували також облаштовувати точки самообслуговування. Такий продаж був розрахований на людську совість, тобто людина могла взяти маску і поставити гроші. Вартість засобів захисту старалися зробити доступною, а пенсіонери взагалі могли взяти дві маски безкоштовно, адже вони в зоні найбільшого ризику. Але цей метод, на жаль, не виправдав себе… Люди просто забирали маски і все.
До слова, наразі окрім масок шиємо також і захисні костюми. Наприклад, днями шість повністю укомплектованих захисних костюмів разом із бахілами передали в інфекційне відділення районної лікарні на вул. Каракая. Ще чотири костюми по собівартості віддали підприємцю, керівнику ритуального салону «Скорбота» Юрію Кузю, працівники якого здійснювали поховання калушанки, яка померла від коронавірусу. Для подальшого пошиття захисних костюмів нам потрібно знайти поставщика тканини «Оксфорд» щільністю 110.
– Кому, можливо, хотіли б подякувати за допомогу?
– Когось окремого відзначити складно, адже дехто пересилає гроші, інші – приносять матеріали, ще хтось – допомагає розвозити готові маски та ін. Крім того, хтось дає знижку на певні свої послуги… Наприклад, лазером нам безкоштовно нарізали тканини, хоча це коштує п’ять гривень за один метр. А нам нарізали приблизно 40 метрів… Також часто привозять їжу, адже готувати реально не вистачає часу.
Простіше кажучи, кожен намагається допомагати по мірі своїх можливостей.
– Коли і з чого розпочалася ваша волонтерська діяльність?
– Сама я родом з Вінниці, а в Калуші проживаю лише трохи більше трьох років. Моє волонтерство розпочалося ще з дитячих років. Десь, починаючи з восьми років, я підгодовувала всіх котів та собак. А якщо враховувати допомогу матері з двома молодшими сестрами і братом, то я ще той волонтер (сміється. – Авт.). Любов до праці мені привили з дитинства, прокидалася о 4-5 годині, адже треба обійти господарку, наготувати їсти та ін.
Також я була членом однієї з волонтерських організацій у Вінниці, але зараз, наскільки мені відомо, вона вже розформувалася.
Загалом я організовую чимало різних благодійних ярмарків, пропагую сортування сміття, підтримую ідею проживання у родових помістях та мрію про власну благодійну організацію.
– Чим і як бажаючі можуть вам допомогти?
– Усі бажаючі можуть допомогти нам фінансово або матеріалами для захисних масок чи костюмів. Мій рахунок – 5168755438135713 (ПриватБанк). Також потрібні люди, які можуть приходити та шити маски і захисні костюми. Головне бажання, а ми все покажемо і навчимо…
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
