Іграшкове розмаїття
У дівчинки з 70-х було 8 ляльок. Кожна лялька прожила з нею її дитинство. У кожної було своє ім’я, яке дівчинка може згадати навіть через 40 років. Ляльки були її дочками. Вона спілкувалася з ними як з живими. Дітям взагалі властиво одушевляти свої іграшки. Дівчинка годувала ляльок вранці, а ввечері вкладала спати. У кожної ляльки був свій характер. Кожну вона по-своєму любила. І навіть коли у ляльки Зіни відірвалася гумова рука, вона прибинтовували її до тулуба і продовжувала грати. Лялька – з інвалідністю. Так буває. Це не привід розлучатися з нею. Це привід ставитися до неї ще дбайливіше. Періодично потрібно було прати лялькам одяг. А на зиму шити пальто.
У дівчинки з нашого часу ляльок в 4 рази більше. Більше тридцяти ляльок. Вона не пам’ятає всіх імен. Вона забуває про існування деяких. Потім випадково знаходить в купі інших іграшок: «О! Так у мене ще й така є! »
Немає ідеї, що треба шити ляльці теплий одяг. Якщо захочеться пограти лялькою в теплій куртці, вона попросить купити ляльку в теплій куртці. А брудне плаття або зламана рука – це привід купити нову ляльку. Хоча, нову ляльку можна купувати і без приводу. Бабуся, наприклад, в гості з порожніми руками не ходить. Вона кожен раз що-небудь з собою приносить. Якусь недорогу іграшку. Розвага на день. Пограти і забути. Настільки закріпилася традиція, що дитина вже не уявляє, що бабуся може прийти без іграшки. Тому при зустрічі говорить не «Як справи?», А «Що ти мені принесла?» Цінність з спілкування змістилася в бік споживання.
Здавалося б, що в цьому поганого? Чим більше тим краще. Хіба не так? А пам’ятаєте казку «Цветик семицветик»? Епізод, коли дівчинка загадала, щоб всі іграшки світу були у неї. Вона дуже швидко пошкодувала про своє бажання. По факту це виявилося більше проблема, ніж радість.
Недоліки різномаїття іграшок:
*****
Відсутність ощадливості й акуратності.
Немає сенсу берегти іграшки, якщо це батьки куплять нові. Швидше зламаю – швидше нова з’явиться.
*****
Відсутність прихильності.
Все частіше популярна порада: «Для полегшення адаптації візьміть з собою улюблену іграшку» – психологи чують від батьків: «У нашої дитини немає улюбленої іграшки». Складно мати улюблену іграшку, якщо майже кожен день з’являється нова. Тим часом, піклуючись про улюблену іграшку, дитина вчиться піклуватися про себе в відсутності батьків. Через відносини з іграшками закладається модель відносин з людьми. Якщо іграшки не цінуються, якщо швидко замінюються на нові, то цінність відносин теж може бути невисокою. Стійкі зв’язки замінюються численними новими знайомими.
*****
Складно привчати до порядку.
Іграшок повинно бути стільки, щоб їх легко було прибрати. Кілька іграшок легко підняти і розставити по місцях. Півсотні іграшок дитині складно прибрати. Фізично важко.
*****
Складно порадувати дитину. Менше приводів для радості.
Всім же зрозуміло, що морозиво раз на місяць смачніше, ніж це ж морозиво два рази в день протягом усього місяця. Настає пересичення. З іграшками так само. Це здається парадоксальним: чим більше іграшок, тим менше радості. Емоції на чергову іграшку вже не такі сильні. Сильніше – на її відсутність.
*****
Відсутність цінності.
Часто нова іграшка купується спокою заради. Простіше купити, ніж вислуховувати істерики. Тим більше це не така велика сума, нерви дорожче. Так з’являється десятий робот або п’ятнадцята конячка-поні. Коли ми абсолютно ні в чому не відмовляємо дитині, ми не вчимо її витримувати відмову, і не вчимо мріяти. Іграшка, яку дитина довго чекала, на яку збирала і, можливо, в чомусь іншому собі відмовляла заради цієї іграшки, вона, при рівній вартості, цінніша, ніж та, яку їй придбали на першу вимогу. Цінна і у виховному плані теж. Вона навчалася чекати, навчалася розставляти пріоритети, планувати покупку.
*****
Відсутність простору для розвитку фантазії.
«Голь на вигадку хитра» Коли щось потрібно, а цього немає, в хід йдуть підручні засоби. Все може бути всім. Для гри в магазин нам свого часу було достатньо вийти на вулицю і знайти подружку. Все, що знайшли під ногами – листя, трава, пробки, скельця – ставало товаром. Фантики назбирали – це гроші. Зараз же є іграшкові овочі, фрукти, інші продукти. І гроші іграшкові надрукували. Все є – гри немає. «Маша, чому ти не граєш?» Немає іграшкового касового апарату. Треба купити.
Ах, у дитини немає фантазії. Треба купити разом з касовим апаратом дидактичні ігри для розвитку фантазії … Ні. Не треба. Найкраще розвиває фантазію порожня коробка. З неї можна зробити і касу, і ляльковий будинок, і ширму для лялькового театру, і ліжечко для ведмедика, і кузов вантажівки, і навіть слона, якщо приклеїти вуха з картону.
*****
Поява нових проблем і додаткових витрат.
Купуючи іграшку – ви купуєте необхідність десь її зберігати. Накупили іграшок – треба купити комод для іграшок, а потім докупити квадратні метри житла, тому що в дитячій вже комоди ставити нікуди. А потім потрібно витрачати додаткові сили на прибирання додаткових метрів житла від іграшок. Або купити послугу з наведення порядку. Можна, звичайно, не зберігати іграшки у великій кількості, а періодично проводити «зачистку», викидаючи те, чим давно не грали. Але як же екологія? У сучасному світі гостро стоїть проблема сміття. Наскільки розумно вирішувати питання заваленої дитячої, завалюючи сміттям планету?
Автор: Ганна Бикова
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
