Калуська громадська спілка ветеранів АТО Калущини прожовжує зустрічі із родичами, друзями і знайомими загиблих воїнів АТО. Цього разу згадати чудового батька, активіста, лідера по житті прийшли однокласники покійного Богдана Ризанича.
Днями побратими, рідні та друзі згадали про Михайла Даніва, який трагічно загинув у 2014 році під Іловайськом. Також однокласники та знайомі згадали й іншого калушанина — загиблого учасника АТО, медика Богдана Ризанича, інформують “Вікна”.
Народився Богдан Ризанич 17 листопада 1961 року в місті Калуш. Закінчив середню школу, у 1985 році — Івано-Франківський державний медичний інститут.
Після закінчення інституту за розподілом працював хірургом-травматологом у Сахалінській області (Російська Федерація). Через деякий час повернувся у місто Івано-Франківськ. 25 років працював лікарем-травматологом у цілодобовому травматологічному пункті Івано-Франківської міської клінічної лікарні №1.
З лютого 2017 року служив за контрактом начальником медичного пункту 150-го окремого протитанкового артилерійського дивізіону 44-ї окремої артилерійської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина польова пошта В1428, місто Тернопіль).
З зими-весни 2017 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
3 квітня 2017 року о 12:40 капітан медичної служби Ризанич загинув під час виконання службових обов’язків від вогнепального поранення у районі міста Лисичанськ Луганської області.
Зі спогадів єдиного сина Олександра, його батько був рішучим, із власним баченням і принципами. Тому переконати його не йти на війну було неможливо. Повістка прибути у Тернопільську військову частину прийшла зовсім неочікувано:
“Коли батько вирішив піти на війну, всі, звісно ж, відмовляли його. Але коли він приймав рішення, то переконати його було практично неможливо. Тато підписав контракт і про це ніхто нічого не знав”.
Олександр Ризанич розповідає, що батько був цікавою, різнобічною особистістю:
“Він любив спорт, був кандидатом у майстри спорту із акробатики, захоплювався природою, рибалкою. Записував власні думки в щоденник. Серед цих записів є багато чого цікавого, проте я б не хотів афішувати це, адже воно дуже особисте. Так, говорити хороші речі про батька можна довго, але його, на жаль, не повернеш. Усе, що я можу зробити, — це зберегти про нього добру пам’ять”.
Син загиблого зазначив, що спілкувався з батьком, коли той був на службі. Каже, що із розповідей батька, умови на Сході України були жахливими:
“Найгірші проживання в диких умовах — це рай порівняно з тим, що було там”.
Згадати добрим словом прийшли й однокласники покійного Богдана, які навчалися з ним у Калуській ЗОШ I-III ступенів №3. Борис Пришляк зазначив:
“Він був чудовим спортсменом, грав баскетбол, катався на лижах. У школі був лідером, добре навчався, мав тільки одну четвірку”.
Однокласник Ігор Долинка зазначив, що Богдан був чуйною людиною, свідомим патріотом і хорошим лікарем.
Олександр Челядин пригадав покійного однокласника як особистість з відчуттям загостреної справедливості:
“Богдан не терпів неправди, часто міг відверто дискутувати з вчителями. У класі був лідером, а по житті — справжнім чоловіком”.
Посмертно Богдану Ризаничу присвоїли звання почесного громадянина Івано-Франківська. Нагороджений медаллю «За бойову звитягу» і за участь у АТО.
За ініціативою товаришів та голови спілки учасників АТО Калущини Олександра Соколовського Богдану Ризаничу на території Калуської ЗОШ I-III cтупенів №3 планують встановити меморіальну дошку, над якою розпочав роботу калуський скульптор Ігор Семак.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
