Мирослав Левицький, «Брати Блюзу»: «Фастфуд-музика повинна поступитися місцем справжній»

«Брати Блюзу» — один із найяскравіших і, разом із тим, напівзабутих українських гуртів 90-х. У 1992-му його заснували в Калуші брати Мирослав і Олег Левицькі. Музиканти грали джаз та блюз із присмаком західноукраїнського фольку. В 93-му «Брати Блюзу» отримали гран-прі на фестивалі «Червона Рута» в Донецьку, а в 98-му стали першою вітчизняною формацією, що виступила на відомому угорському фестивалі Sziget.

У подальшому «ББ» продовжували записувати альбоми та виступати з концертами – як в Україні, так і за кордоном. Однак популярність гурту пішла на спад. У пошуках заробітку музиканти роз`їхалися по різних країнах. Лідер «ББ» Мирослав Левицький зараз живе між Калушем та Віднем, працює на австрійському лейблі та випускає сольні інструментальні альбоми.

Чим «Брати Блюзу» живуть сьогодні і чи варто очікувати на повернення гурту на батьківщину — в інтерв’ю Мирослава Левицького Old Fashioned Radio.

— Мирославе, ви починали як сесійний музикант поп-артистів. Чому вирішили створити власний блюз-гурт?

— Я заснував «Брати Блюзу» разом із братом, чудовим саксофоністом Олегом Левицьким. З ним та з іншими музикантами, які приєдналися до складу, ми росли на одній музиці. Це такі гурти, як Chicago, Earth, Wind & Fire, YES та інші. Захотілося грати щось подібне в Україні.

Перший склад «Братів Блюзу». Андрій Мельник — бас гітара, Андрій Вінцерський — барабани, Андрій Валага — скрипка, вокал, Сергій Тафтай — гітара, Олег Левицький — саксофон, вокал, Мирослав Левицький — клавішні, композитор

— З якими думками ви їхали на «Червону Руту»-93?

— Ми на 99% були впевнені, що переможемо. На той час «Брати Блюзу» вже записувалися у київській студії «Комора», де і познайомилися з більшістю учасників фестивалю. Серед таких – «Анна-Марія», «Піккардійська Терція», Руслана, Олександр Пономарьов (наприкінці 90-х декілька учасників «ББ» працювали у нього сесійними музикантами).

Читайте також  Вєрка Сердючка на Новий Рік розважала гостей у Росії: з'явилось фото та відео

Наш гурт відомий переважно як інструментальний. Але на «Червоній Руті» ми зіграли композицію «Автентичне життя», де співав наш скрипаль Андрій Валага. Як на мене, пісня стала унікальним поєднанням блюзу та західноукраїнської мелодики.

— На перших альбомах із «ББ» співпрацювала Ані Лорак. Чи продовжуєте з нею спілкуватися? Як ставитеся до ситуації, що склалася довкола співачки після 2013 року?

— Останнім часом із Ані спілкуємося не часто. Хіба іноді перетинаємося з її колишніми сесійними музикантами на студіях.

Вона прийняла складне рішення – виступати в Росії. З одного боку, я можу зрозуміти Ані як музикант. Кожен артист бажає, аби про нього знало якомога більше людей – не лише на батьківщині, а й за кордоном. З іншого, такий вибір у часи війни дається непросто. Тому, на мою думку, політики мають сісти разом із музикантами за круглий стіл і вирішити, що робити із гастролями до РФ. Час іде, але ніяких зрушень у цьому питанні так і немає.

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

РЕКЛАМА:

Джерело.