Люди йдуть до психологів часто з однією метою – щоб негайно заглушити біль. Щоб швидше перестати відчувати…
Швидкий час. Швидка зміна почуттів. Немає часу для проживання болю.
Люди йдуть до психологів часто з однією метою – щоб негайно заглушити біль. Щоб швидше перестати відчувати – і знову бігом в життя, в роботу, в сім’ю. Як роботи. Щоб жити і не турбуватися. Щоб жити і не заважали нав’язливі думки. Щоб жити і не відчувати.
Тому що біль – це про почуття. Це показник. Де порушена цілісність, там болить. Де рана, там болить. Де рана, там не може не боліти. Якщо організм живий, він реагує болем на травму, на захворювання, на збій в роботі.
Є лише один вихід: стати кіборгом, тоді не буде боліти. Взагалі ніколи. Але тоді і захід сонця НЕ буде тішити, і вино не буде смачне, і кішка не викличе милі почуття. Адже це теж – про почуття.
Рана одразу не загоюється. Давайте маззю знеболювальною намастимо. Давайте пов’язку накладемо. Але рана не залікується раніше, ніж спрацюють всі захисні та відновні механізми. Кров не можна змусити згортатися швидше, а клітини – швидше регенеруватися. Все відбувається зі своєю швидкістю і свого часу.
Те ж саме – і з психікою. Їй треба дати відпрацювати всі етапи. Не утримувати спеціально (НЕ розколупувати рану), не прискорювати (намащувати одним засобом одразу за іншим). Треба дати собі пережити біль.
Втрата болить. Розлука болить. Повідомлення з поганим змістом болить. Пропущені повідомлення болять. Грубе слово болить. Нелюбов болить. Ігнорування болить. Ревнощі болять.
Треба не бігти, не рятуватися, а проживати. Треба хворіти. Як під час грипу, треба відлежатися в ліжку, попиваючи чай з лимоном. Треба приймати цей біль і цей стан. Визнавати і називати те, що відчуваєш. “Так, я ревную”. “Так, я боюся її втратити, смертельно боюся”. І відчувати. Плакати. Злитися. Виливати гнів. Страждати, розглядаючи світлини. Писати дурні листи. Можна не надсилати, але писати. Присвятити частину часу тому, щоб прожити біль від ситуації. Побути в ній. Не наносячи мазь. Не перемикаючись. Не відволікаючись. Спеціально виділити час для усвідомленого проживання болю.
Психіка сама ввімкне всі захисні механізми. Якщо ви не будете їй заважати, ввімкне. Переболить – і настане апатія, байдужість. Потім прийде спокійне розуміння події. Потім – прийняття ситуації і бажання рухатися далі. Це те, що ви хотіли отримати відразу, негайно, на самому початку.
Розумію, дивний рецепт. Але ви самі знаєте: дія будь-якого знеболювального закінчується, а рана перестає боліти, лише коли заживає.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
