У сучасних умовах активізації глобалізаційних процесів проблема збереження національної ідентичності українства набуває особливої актуальності. Адже від якісного вирішення цього питання залежить загальний поступ української нації та розвиток української держави.
Дисциплінарне вивчення національних мов різних народів світу розпочалось у другій половині ХІХ ст. (див. праці В. Гумбольдта, В. Майер-Любке, Ф.Миклошича, О. Потебні, Г. Хірта, А.Шлейхера, Х. Штейнталя). Було з’ясовано, що мова, як система знаків, яка слугує засобом людського спілкування, усвідомлення та вираження психічної реальності, виникла стихійно у людському суспільстві, розвинулася із звукового спілкування унаслідок тривалої еволюції. Слово стало проміжною ланкою між предметами і явищами довкілля та людиною, що прагнула пізнати світ. Володіння мовою є однією з найважливіших рис людської психіки, це ознака, що дає підстави для виділення людини зі світу тварин.
Відомо, що мова надзвичайно тісно переплітається з національною культурою та національною ідентичністю, адже історія будь-якої мови збігається з історією конкретного народу. Національна ідентичність – це найбільш глибока, найбільш природна, найбільш зрозуміла, найбільш органічна, найбільш загальна і найбільш стабільна підстава людської соціальності. Українська національна ідентичність пов’язана з почуттями приналежності та співпричетності до України, до її національних інтересів та базових цінностей народу (які ніколи не суперечили європейським цінностям).
Отже, мова тісно пов’язана з мисленням і психологією людини, із суспільною і масовою свідомістю, з життєдіяльністю етнічних спільнот і модерних націй, з історією народів і їхніми звичаями. В онтологічному та етнопсихологічному плані вона постає як один з найважливіших феноменів національної культури. І. Огієнко у своїй праці “Українська культура” зазначав: “Мова – це наша національна ознака, в мові наша культура, ступінь нашої свідомості. Мова – це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національного організування. Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб … І поки живе мова – житиме й народ, як національність”.
І тільки тепер, на 27 році української Незалежності, після підписанням Президентом Порошенком десятирічного плану розвитку української мови, вона почала відчувати себе «як удома».
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
