Перша українська революція: спроба відродження

Перша українська революція стосується національно-визвольних змагань початку ХХ століття. Це був період національного піднесення на фоні наймасштабнішої на той момент війни у світі. У лютому 1917 року цар Микола зрікається престолу і влада переходить до Тимчасового уряду, який в більшій мірі складався з поміщиків і буржуазії, з невеликим забарвленням ліберального крила російської інтелігенції.

На фоні цього всього в українському суспільстві як зверху, так і знизу прокинулася національна свідомість, забурлила кров вільних козаків. Основними дійовими особами на початку революції стали Д.Антонович і М.Грушевський, який і став першим українським президентом, а Київ – столицею нової української республіки. По всій країні відкривалися українські заклади освіти, в театрах дуже модними були постановки творів українських класиків. Тимчасовий уряд в свою чергу почав протидіяти автономізації України, він розумів, що втрата України призведе до втрати імперського статусу і перетворить і без того відсталу країну в третьосортну напівколоніальну територію по типу тогочасної Індії. Після жовтневого перевороту протидія українській незалежності лише посилилася. Хоча спочатку Ленін і декларував рівність і братерство всіх сусідніх республік, але це був лише добре завуальований російський шовінізм, яким на диво керували євреї (в перших більшовицьких раднаркомах більше 80% складу були євреями, ще й із бідних сімей).

Українське ж населення, яке в переважній більшості було малограмотне, але високорелігійне і ортодоксальне в плані сімейних та національних цінностей, не могло визначитися кого підтримувати. З однієї сторони буржуазія і поміщики, які хочуть розвивати українські цінності, але вони чужі по соціальному статусу, з іншої сторони більшовицькі діти батраків і прибиральниць, які по духу ближчі до українського селянства і робітничого класу, але які стирають грань між національним самоусвідомленням і сімейними цінностями. На жаль, перемогу здобули більшовики популісти, які майже зразу приступили до репресій проти української інтелігенції і всього українського.

Читайте також  Після заяви про неможливість впровадження стандартів НАТО в ЗСУ міністр оборони має піти у відставку

Сьогодні минуло більше ста років з того періоду, але в Росії і надалі йде перекручування історії, російська верхівка возвеличує як царя Миколу ІІ, так і людей які віддали наказ на його розстріл, лідерів більшовиків Леніна і Троцького. Путін, з однієї сторони, ходить до церкви і спілкується з Патріархом Кирилом, а з іншої сторони говорить, що розпад СРСР був найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття. По відношенню до України російська пропаганда взагалі не вважає, що події після Першої Світової були якимось національним піднесенням, але якби тоді українська та російська національна еліта змогла консолідуватися, якби Керенський і граф Львов пішли б назустріч прагненню українського народу до автономії в національному питанні, ніякі більшовики не прийшли б до влади і я впевнена, що трагічні сторінки історії України, а саме Голодомор, Друга Світова і репресії не відбулися б.

Марічка Коломієць

Шукайте деталі в групі Facebook, а також каналі Telegram

РЕКЛАМА:
>
Загрузка...


загрузка...