В інтерв’ю виданню «ГОРДОН» відомий український педіатр Євген Комаровський розповів, чому не вірить в медичну реформу.
Проте, вважає появу команди Уляни Супрун в Міністерстві охорони здоров’я найкращою подією в українській медицині за минулі 20 років;
З якої причини, навіть після передачі закупівлі вакцини міжнародним організаціям зберігаються проблеми з щепленнями, скільки лікарів в країні готові лікувати пацієнтів за світовими стандартами, а також про те, чому його не приваблює політична діяльність і життя в столиці.
Євген Комаровський – найвідоміший дитячий лікар на пострадянському просторі. Як він зізнався в інтерв’ю кореспонденту видання «ГОРДОН», його впізнають навіть на вулицях європейських столиць. Жодна прогулянка не обходиться без спонтанних консультацій. Тому гуляти він вважає за краще тільки у вечірній час і в небагатолюдних місцях, особливо в рідному Харкові.
Доктор не приховує свого обурення станом української медицини. Його дратує, що політики багато говорять про соціальний захист населення, але при цьому жодного разу Рада національної безпеки не зібралася, щоб знайти рішення проблеми забезпечення онкохворих знеболюючими препаратами або обговорити катастрофічну ситуацію з поширенням підроблених медикаментів. А їх уже стало так багато, що лікарі не можуть лікувати людей.
У той же час Комаровський вважає, що причиною більшості бід сучасної України є безграмотність і байдуже ставлення самих людей до власного здоров’я і надмірна терпимість до таких пороків держави, як корупція і популізм.
Ви навіть не розумієте, що за ваше терпіння і мовчання будуть розплачуватися ваші діти своїм здоров’ям, своїм життям
– Чому ви не переїжджаєте до Києва, адже в столиці набагато більше можливостей?
– Київ не дозволить мені працювати продуктивно і однозначно буде відволікати на купу всяких зустрічей, тусовок, нікому не потрібного спілкування. Я знаходжу можливість спілкуватися з тим, з ким хочеться, по Skype, під час приїзду до Києва і так далі. Була б можливість, я б поїхав подалі в гори, аби там був хороший інтернет.
– Тобто популярність вас напружує?
– Я ніколи не хотів бути артистом. Це вимушена медійність. Такий побічний ефект моєї справи.
– Цікаво: матусі на вулиці до вас пристають з питаннями?
– Матусі пристають скрізь, тому я не буваю на вулиці. Я можу спокійно ходити по вулиці виключно за межами України. Проте, гуляючи по Амстердаму, Барселоні, Гельсінкі, я даю 10-15 консультацій російськомовним мамам. Тому туляється насправді мені добре тільки в лісі. І я можу похвалитися фотографіями тільки нічного Харкова.
– Чому ви до сих пір не у Верховній Раді? Вам не хочеться стати політиком?
– Не хочеться! Я до сих пір не зустрів політика, який не здивувався б, почувши таку відповідь. Коли вони до мене приходять і кажуть: «Підемо з нашою політичною силою», – я відповідаю: «Не хочу ні з ким, ідіть». Вони не розуміють.
Я фактично вчу вас виживати в країні з повністю знищеною педіатрією, а якщо я стану політиком, у мене більше не буде доступу до вас, оскільки приєднавшись до однієї політичної сили, я автоматично стану ворогом всіх інших політичних сил. А саме ці «всі інші» володіють телевізором. Мені в політиці робити нічого, принаймі зараз.
Мене насторожує зв’язка між тим, що робить Верховна Рада, і тим, що робиться в Україні зі ЗМІ. В даний час в нашій країні ніякої політичної боротьби бути не може. ЗМІ повністю контролюються політиками. Будь-яка нова політична сила повинна мати трибуну для озвучування своїх ідей, своїх думок.
Зараз нам здається, що немає вибору, ми в глухому куті. А як ви зробите вибір, якщо ви навіть не можете побачити нормальних людей? Їх ніколи не пустять на телеекран. Я не розумію, яке б не було ставлення до Шустера (можете його любити або не любити), але ситуація, коли найбільше рейтингове політичне шоу країни закривається, а журналісти мовчать, – неприпустима. Причому всі знають, що воно не саме по собі закрилося. Ви навіть не розумієте, що за ваше терпіння і мовчання будуть розплачуватися ваші діти своїм здоров’ям, своїм життям.
Ми не можемо реформувати охорону здоров’я, не можемо реформувати систему правопорядку, які не реформує влада. Ту владу, яка принижує нас кожен день, яка зацікавлена тільки в одному – щоб нас стало менше, тому що кожна бабуся яка вижила наближає крах Пенсійного фонду. Дідусів вже благополучно винищили, вивели бабусь, видавимо з країни молодих і «неправильних українців», залишимося на землі господарями і будемо її спокійно продавати. Ось це щастя політика! А раз ми таке ставлення до себе терпимо, значить, заслужили. Тільки шкода дітей. Куди я можу подітися? Мені треба дітей ваших лікувати, поки ви дурня клеїте.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
