На французьких весіллях гостей окремо запрошують на реєстрацію шлюбу, вінчання, аператив та фуршет. Це прописується в запрошенні. В ресторан ідуть найрідніші. В загс можуть запросити колег або далеких друзів. Про це Gazeta.ua розповідає українка Наталія, яка 15 років живе в Парижі. Заміжня за французом 45-річним Філіпом.
“Якби не кохання, ніколи б не залишила Україну, – каже Наталія. – Виходила за Філіпа без знання мови, розмовляли лише жестами. Не знаю, як наважилася на таку aвaнтюру. Але зараз маю двох синів і 15 років щасливого шлюбу”.
Згодилася вийти заміж через добу після знайомства.
“В той час я подорожувала. Відвідала знайомих у Голландії. На черзі була Італія. Вирішила взяти квиток через Париж. Мріяла побачити Ейфелеву вежу. Думала, залишу багаж у камері схову і подивлюся місто. Але в той час потяги з вокзалів ішли вранці, а відправлялися увечері. Днем все було зачинено. Довелося сісти на свої валізи і чекати. В цей час познайомилася з Філіпом, який працював залізничником. Попросила його мене сфотографувати. Підкупив тим, що купив батарейки до фотоапарату. Для мене це було ознакою щедрості. Перший чоловік сварив за будь-які дрібнички, які купувала за свої ж гроші”.
Через мовний бар’єр спілкувалися мовою жестів.
“До вечора Філіп вмовив змінити квиток і залишитися на день в Парижі. Цілу ніч гуляли містом, обіймалися і цілувалися. Спочатку від цього відмовлялася. А потім думаю, мови не розумію, говорити не можу. Буде що згадати. На другий день полетіла в Неаполь. Через добу після знайомства Філіп запропонував одружитися. Зателефонував і питає: “Хочеш?”, – це єдине слово, яке знав українською. Почав наспівувати мелодію весільного маршу. Я погодилася.”
Через три дні повернулася в Україну. Почала збирати папери для шлюбу. Це свідоцтво про народження, довідки про несудимість, про те, що неодружена або розведена.
“Документи діють три місяці. Але потрібно врахувати, що їх видають через десять днів. По-суті, у вас крадуть цей час. Усе потрібно перекласти. Це можуть робити лише атестовані перекладачі у французькому посольстві. Один завірений переклад коштував 50 євро. Для візи Філіп вислав мені туристичне запрошення. Зараз має бути спеціальне запрошення від нареченого. Тоді з часу мого розлучення пройшло два роки. Із меншим терміном нас би не розписали. Шлюб вважався б фіктивним”.
Запрошення розсилають мало не за рік до весілля. Крім дня і місця проведення, розписують меню. Його можуть не вказувати, якщо буде фуршет.
“Після вінчання чи розпису усі гості збираються перед рестораном, – розповідає Наталія. – У середину не заходять. Прямо на вулиці їдять і п’ють. Офіціанти на підносах носять і пропонують бутерброди, канапки, різні напої. Це називається аперитивом, коли всі перебивають апетит. Через дві години, як стомляться, заходять в середину і сідають їсти. Для кожного підписується місце за столом”.
У кожному селі є великі зали зі столами, стільцями і всім необхідним. За оренду приміщень платять мерії. Це дешевше, ніж святкування в ресторані.
“Батьки рік передавати автобусом по літровій пляшці горілки в місяць. На 80 гостей назбирали десять штук. Для українського весілля це мізер. Французи змогли випити лише дві бутилки. Під кінець застілля усі вивчили українське слово чуть-чуть. У Франції п’ють лише вино і шампанське. Останнє подається виключно під час аперативу i до солодкого, коли виносять торт. До речі, перед солодким обов’язково приносять піднос із різними видами сиру. Жодний француз не піде додому, поки його не скуштує”.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
