У країні, де більшість людей навіть після відкриття кордонів не планує тікати, слово «залишаюся» вже звучить як присяга.
Тут хочуть жити, будувати й перемагати саме вдома, а не «десь потім, десь далеко».
Найбільша довіра сьогодні — до тих, хто захищає: Збройні Сили стабільно очолюють список інституцій, яким вірять майже всі.
Це означає одне: суспільство покладає на військових найвищу надію й найважчу відповідальність одночасно.
Логічне запитання тільки одне:
чи хочемо ми залишатися просто тими, хто довіряє,
чи стати тими, кому довіряють?
Можливо, саме зараз той момент, коли «я переживаю» має перетворитися на «я підставляю плече».
Форма це буде, волонтерство чи інша роль у Силах оборони — головне, щоб відповідь собі була чесною.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
