Поки російська пропаганда розповідає про «відкриті» та «вільні» вибори, у військових частинах виборчий процес дедалі більше нагадує стройову підготовку.
Про це свідчать документи, розіслані до військових частин Московського військового округу. Їх українські хакери передали виданню «ГОРДОН».
У документах детально прописано, як організувати голосування військовослужбовців за місцем постійної дислокації. Командирам доручено забезпечити «організовану явку» особового складу. Перед виборами військовим мають провести інструктаж щодо порядку, часу та місця голосування.
На цьому контроль не закінчується. У дні голосування військові частини повинні кілька разів на день звітувати про явку, додаючи фотофіксацію. Тобто командування має отримувати не просто підсумкові цифри, а регулярну інформацію про те, як відбувається голосування. Саме тут виникає головне питання: наскільки в таких умовах можна говорити про вільне волевиявлення військовослужбовця?
У доступних документах немає прямої вказівки голосувати за «Єдину Росію». Тому твердження про те, що військовим офіційно наказували ставити галочку саме за партію влади, потребує окремого підтвердження.
Але механізм адміністративного контролю описаний цілком конкретно. Інструктаж. Організована явка. Регулярні звіти. Фотофіксація. Для військовослужбовця, який перебуває у вертикалі підпорядкування, сам факт такого контролю створює зовсім іншу атмосферу, ніж та, яку російська влада намагається демонструвати словами про «вільні вибори».
Другий фрагмент, наданий для цього матеріалу, описує значно жорсткішу картину: через заступників командирів із військово-політичної роботи військовим нав’язують голосування за «Єдину Росію», а особовий склад організовано ведуть до виборчих урн. Важливо: ці твердження не випливають безпосередньо з наведеної телеграми. В оприлюдненому документі йдеться про інструктаж та організовану явку, але не міститься прямої команди голосувати за конкретну партію. Втім, навіть підтвердженої частини достатньо, щоб побачити принцип роботи системи: виборець-військовослужбовець перебуває всередині жорсткої вертикалі, а його участь у виборах стає об’єктом командного адміністрування. І це принципово відрізняється від моделі, у якій громадянин самостійно вирішує, чи йти на вибори і за кого голосувати.
Особливо промовистою є вимога регулярно звітувати про явку та підтверджувати її фотографіями. У нормальному демократичному процесі таємниця голосування означає, що держава не повинна контролювати виборця так, щоб можна було встановити його вибір.
У російській військовій системі, якщо наведені документи достовірні, контроль переноситься щонайменше на рівень участі у голосуванні: командування має знати, скільки військових проголосували, і отримувати підтвердження цього.
А коли людина голосує в умовах прямої службової залежності від тих самих командирів, які відповідають за її явку, питання добровільності такої участі стає особливо гострим.
Російська влада може скільки завгодно називати вибори «відкритими», «демократичними» та «вільними». Але документи говорять мовою бюрократії: організувати, провести інструктаж, забезпечити явку, прозвітувати, надати фото.
І саме ця бюрократична мова часом красномовніша за телевізійну пропаганду.
Бо там, де командування організовує участь військових у виборах і контролює явку, межа між громадянським волевиявленням та адміністративним примусом стає предметом серйозних запитань.
А твердження про конкретні політичні вказівки – зокрема голосувати за «Єдину Росію» – мають оцінюватися окремо, лише за наявності документальних підтверджень.
У будь-якому разі картина, яку малюють ці документи, далека від образу виборів як вільного особистого рішення кожного громадянина.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
