Тривалий час я не наважувався розповiсти про те, що сталося, друзям та рiдним. А пiсля того як розповiв усе, з мене лише посмiялися i сказали, що я “сильно вдарився головою”.
Пекельна дорога
Якось я повертався з вiдрядження додому. Пригадую, була тодi спека. Давалася взнаки втома. А попереду залишалося ще 200 кiлометрiв дороги. Вдома мене чекали дружина i син. Кохана саме подзвонила i спитала, чи все гаразд. Я ж якраз проїжджав повз лiсосмугу з глибокими урвищами. Побачивши знак аварiйної дороги, став уважнiшим.
Попереду був крутий поворот. Я став гальмувати i зрозумiв, що авто мене не слухається. Щосили тиснув на газ, але це не допомагало — важка машина мчала вперед. За кiлька секунд автобус злетiв у кювет i кiлька разiв перевернувся…
На диво, я не втратив свiдомостi. З голови та носа лилася кров, моя нога була затиснута мiж крiслом i передньою частиною авто, а шмат металу просто-таки вп’явся в колiно. У той момент я не вiдчував свого тiла i тим бiльше нiчого не розумiв. Чому трапилася ця аварiя, не змогли з’ясувати i правоохоронцi.
Тисячi думок роїлися в моїй головi… Одразу ж згадав свого дворiчного сина, кохану дружину, батькiв. Я спробував вибратися iз залiзних лещат, але мої спроби виявилися марними. Почувши запах бензину, я запанiкував, адже знав, що автомобiль от-от спалахне. Та самотужки вибратися не змiг. I я просто чекав. Чекав своєї смертi…
Цей чоловiк — не людина
Змирившись iз тим, що вже нiколи не побачу сiм’ї, я почав гiрко плакати.
Раптом побачив на дорозi чоловiка. Почав голосно кричати i кликати на допомогу. Пригадую, що невiдома постать стояла в дивному густому туманi. Через кiлька хвилини чоловiк наблизився до мене. Я чув, як незнайомець iз кимось говорив телефоном не зрозумiлою менi мовою. Коли вiн був за метр вiд автiвки,
я побачив його яскраво-зеленi очi та свiтло над головою. Легким ривком руки незнайомець витягнув мене з автiвки i вiдтягнув на безпечну вiдстань. I в той момент я почув гучний вибух. Мiй “Фольксваген” злетiв у повiтря…
Я з таким розпачем дивився на вогонь, що геть забув про свого рятiвника. Думав, що вiн стоїть позаду мене, i саме повернувся, щоб подякувати йому за спасiння, але того вже не було. Вiн просто зник. Нi автiвки, нi iншого транспорту поряд я не бачив. Я кричав щосили, але на мiй крик нiхто не вiдгукувався. У цьому моторошному мiсцi були лише я i моє згорiле авто.
Усi подумали, що я псих
Через пiвгодини приїхала карета швидкої. Лiкарi сказали, що їм зателефонував анонiм i вказав мiсце аварiї. Медики дивувалися, як я з такою травмою колiна мiг так далеко вiдповзти вiд автомобiля.
Два тижнi менi довелося пролежати в лiкарнi. Увесь цей час я згадував той страшний вечiр. Менi вдалося запам’ятати обличчя того чоловiка, але ось уже три роки я не зустрiчав навiть схожого на нього. Той чоловiк був надзвичайної вроди, вiд нього струменiла якась дивна енергiя. А його яскравi очi ще досi в моїй пам’ятi. I ще це яскраве свiтло над ним… Коли я розповiв свою iсторiю рiдним, мене обiзвали психом i порадили звернутися до лiкаря, аби пiдлiкувати нерви.
Одна мить змiнює життя
Зiзнаюся, до аварiї я не був побожним, майже не ходив до церкви й тим бiльше не вiрив у надприроднi явища. Навiть не вiрив у Бога. Але той момент, коли моє життя висiло на волосинi, назавжди кардинально змiнив моє життя. Якась невiдома сила мене врятувала, адже навiть лiкарi говорили, що я не змiг би самотужки вибратися з розтрощеної машини. До того ж я чiтко пам’ятаю того чоловiка.
Вiдтодi я щонедiлi вiдвiдую лiтургiї, даю пожертви на храм, пощу та молюся двiчi на день. Тепер кожна моя молитва починається з подяки за врятоване життя. Я навiть висповiдався i запричастився, чого не робив уже понад десять рокiв.
Якось на сповiдi я розповiв свою iсторiю священику. Отець уважно вислухав мене i сказав, що це був янгол-охоронець. Священик зазначив, що кожен вiруючий має свого янгола, який постiйно перебуває з людиною. Бог дає ангела-хранителя в таїнствi хрещення, який супроводжує людину протягом усього життя, а
пiсля смертi доправляє її душу в приготоване для неї мiсце. Щоправда, отець наголосив, що хоч свого янгола мають усi християни, але не всiм дано бачити цих надприродних iстот.
А я бачив! Я говорив зi своїм ангелом-охоронцем!
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
