Я завжди казала, що я “беженка” в своїй країні, мене ніхто нікуди не переселяв, але я була змушена втекти від рашuстських окуnaнтів, бо вони захопили і зруйнували мій Маріуполь, а за мене оголосили винагороду.І от сьогодні я побачила переселенців, справжніх. Їх вивезли з зони бойових дій, підприємство уклало угоду і їх розмістили в санаторії з проживанням і харчуванням безкоштовно. Тобто це як раз те, що я хотіла, щоб нам надала держава.
Але що я побачила Я якраз зараз в цьому санаторії знаходжусь на лікуванні, курсову я оплатила з коштів ГО, а проживання домовилась індивідуально, бо багато років сюди приїжджаю на лікування. Зранку, коли йду на процедури, бачу купу чоловіків, які сидять на лавці, курять і голосно розмовляють російською мовою. Їх всі відпочиваючи мовчки обходять. Для мене це було дивно, але не мала часу, то й не звертала уваги.
Сьогодні ввечері прогулююсь по території санаторію і чую десь під гітару співають пісні Розенбаума. Підійшла ближче. Купа людей в альтанке, пляшки з пивом і пісні під гітару. Спробувала зробити зауваження, але у відповідь почула — ”” та кто ти така, ми с Донбасу, нас с войны привезли, так что рот закрой”. Ну довелось трохи пояснити “хто я така”.
Так от що я хочу сказати усім нашим людям, яким довелося покинути свої домівки та переїхати – намагайтеся хоч трохи поважати країну та людей там, де ви живете! Як що ви в Україні – намагайтесь вчити рідну мову, як що за кордоном, вивчіть пару слів мови, якою спілкуються там, де ви живете. Тим самим ви покажете повагу до людей, які вас прихистили та надають допомогу, а не погрожуйте, що “я Войну пройшла, не нужно меня учить”. Нумо вчитися будувати разом нашу нову Україну, яка буде найкращою країною у світі після нашої Перемоги!
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
