Вона поділилася, як їй вдалося втекти від суворого способу життя.
Жінка, яка виросла в громаді амішів і має 18 братів та сестер, розповіла, як вона не стриглася і не приймала душ протягом 19 років.
Про це пише Mirror.
38-річна Ліззі Енс зізналася, що завжди відчувала, що вона “не належить до цієї громади”.
У неї не було ні електрики, ні водопроводу, весь одяг їй доводилося шити самій, і їй не дозволялося стригтися. Ліззі пішла у 19 років, коли її тодішній хлопець з іншої громади амішів втік сам і допоміг їй зробити те саме.
Вона пішла лише з 20 доларами і влаштувалася на роботу посудомийкою, щоб інтегруватися в сучасне суспільство. Її життя тепер “цілком інше”, і, озираючись назад, вона вважає, що її спосіб життя в дитинстві був “божевільним”. Ліззі, фахівчиня із функціонального харчування з Фінікса, штат Аризона, розповіла: “У нас не було ні електрики, ні проточної води. Ми не мали душ. Перед від’їздом я ніколи не стриглася – це було сюрреалістично. Я з юних літ знала, що не буду там все своє життя. Я знала, що мені тут не місце”.
Ліззі – одна з трьох пар близнюків у її сім’ї, що складається з 19 дітей: старшому зараз 47 років, а молодшому 25 років.
Вона сказала: “У нас було суперництво між братами та сестрами – загалом ми були близькі. Щоранку на сніданок ви готуєте достатньо їжі для 20 осіб. Ви готуєте для армії тричі на день”.
Від п’яти років Ліззі займалася домашніми справами, прибирала та доїла корів.
Вона сказала: “Нас вчать старанно працювати з юних років. Ми самі вирощували фрукти та овочі та розводили тварин на м’ясо”. Ліззі сказала, що її співтовариство дуже суворе та контролює те, що вона носить. “Нам довелося шити власні сукні, і вони мали доходити до щиколоток. Все наше волосся мало бути закрите, і його не можна було стригти”.
У них не було ванних кімнат, і замість туалету їм доводилося ходити до підсобних приміщень та використовувати газети чи журнали замість туалетного паперу. Ліззі сказала: “Я не приймала душ, доки не пішла”. Будучи підлітком, Ліззі почала ставити під сумнів правила свого співтовариства. Вона сказала: “Я звертала увагу на те, що відбувається у зовнішньому світі. Я багато запитувала. Чоловіки вигадали правила, а жінки повинні були їм слідувати. Я не могла вписатися до ієрархії”.
Ліззі зустрічалася з хлопцем з іншої громади амішів, коли отримала від нього листа, в якому говорилося, що він втік. Він сказав їй, що може забрати її тієї ж ночі дорогою, якщо вона теж захоче піти. Вона лягла спати і залишила записку, перш ніж забратися на дах і зістрибнути на волю. Ліззі розповіла: “Я сиділа на даху та обмірковувала, як мені зістрибнути. Я стрибала назустріч своїй свободі та долі. Я приземлилася та побігла”.
Ліззі вдалося зв’язатися з парою колишніх амішів, які дозволили їй залишитися з ними і допомогли отримати номер соціального страхування, щоб вона могла влаштуватися на роботу. Ліззі мала 20 доларів, які вона витратила на свій перший комплект одягу та стрижку.
Вона сказала: “Я постриглася через бунт. То справді був величезний культурний шок. Вам доведеться відучитися від речей. Ця деконструкція того, що ви робили все своє життя, просто не зникне”.
Ліззі вирішила “прийняти” свій шлях і влаштувалася на роботу посудомийкою, перш ніж стати особистою тренеркою, а потім перейшла до комплексного здоров’я та розпочала тренерський бізнес.
Троє братів та сестер Ліззі також втекли, але вона вже багато років не спілкується з більшою частиною своєї родини. Вона сказала, що не чіпляється за своє минуле: “Я приймаю своє життя. Моє життя зовсім інше. Я озираюсь назад і думаю, що це божевілля”.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
