Війна в Україні торкнулась усіх верств населення.
Повномасштабне російське вторгнення істотно змінило життя українців. Ворожі атаки на сході держави стали відчутними в усіх областях й змусили адаптуватись до найжорсткіших умов.
Чи не найбільше війна далася взнаки найнезахищенішим верствам населення. Економічна криза в державі насамперед негативно позначилась на українських пенсіонерах. На Закарпатті пенсіонери також опинились в тяжких умовах через нестачу фінансів. І якщо до війни на 2000 тисячі пенсії ще якось люди могли прожити, з моменту військових дій в Україні люди відчули тотальний фінансовий геноцид.
Ціни втридорога — економія в “десятькрат”
Війна в Україні насамперед призвела до масштабної економічної кризи й продовольчого дефіциту. Через проблеми з логістикою виникли труднощі із постачанням ряду товарів із окупованих територій до областей України. Відтак, у магазинах в усіх регіонах спостерігався дефіцит продовольчої сфери. Нестача товарів вітчизняного виробництва зумовила необхідність компенсувати весь дефіцит імпортною продукцією. Відзначмо, до України почали потрапляти товари із Польщі, Туреччини, Чехії, Іспанії та Албанії.
Імпортні товари були значно дорожчі від українських й пересічним покупцям доводилось економити врази сильніше та купувати найнеобхідніше. Зокрема, люди стали робити запаси олією, борошном, крупами та консервами, що уже згодом могли додати рекордного злету в ціні посил дорожнеча.
Запасались дешевими овочами в сезон консервації
Насамперед дорожнеча, на перших порах повномасштабного російського вторгнення, торкнулася ряду овочів – огірків, помідорів, сезонних фруктів та ягід. За дорого люди не надто спішили купляти й очікували дешевшого. Так, пенсіонери, почали запасатись необхідними овочами для консервації “за недорого” й продовжували украй економно розпоряджатися коштами.
Рятував продуктовий туризм
Ще до війни закарпатці мали нагоду їздити на Львівщину й нести на місцеві базари на продаж домашню продукцію. Це були й молочні вироби, і консервація різна, мариновані, сушені й свіжі гриби.
Продуктовий туризм у свій час був у моді й серед місцевих пенсіонерів. Таким чином люди значно економили кошти, робили запаси на кілька місяців наперед недорогими товарами та мали в “запасі копійку” на наступний період.
Напередодні Великодня й Різдва на дешеві продукти в сусідню область мали змогу щороку їздити й пенсіонери на Перечинщині. Зранку, ще й не розвиднілось, уже вставали й рушали у свій похід електричкою із кравчучками і зарічівці. Такі щорічні походи, що були у нагоді ще до війни, із сумом й сльозами нині пригадує й пенсіонерка пані Олена. Життя змусило жінку нести на плечах величезний тягар й виживати, не сподіваючись ні на владу, ні на чиюсь матеріальну підтримку, лише на Бога, як вона відзначає.
“Тяжко пенсіонерам сьогодні. Через війну у магазинах страшна дорожнеча. Ледве складаю мізерну пенсію, аби щось купити до хати”, – відзначає Олена Михайлівна.
“Та хіба з двома тисячами гривень проживеш у наш час? До війни було важко з грошима, а зараз уже й не казати. Ні на ліки, ні на продукти не вистачає. Про м’ясо і взагалі не кажу, раз у місяць можу собі дозволити”, – каже Олена.
“Зараз гриби є, ходжу до лісу, щоб насушити собі запасів на зиму. Гриби зараз моє м’ясо. Є голубінки, із них готую смачні відбивні. А із лисичок варю супи. Трохи свіжої зелені, дві картоплини, Богу дякувати, вродила щедро, та й такой доброй їдіня… А ще знаю місця на квочку. То один з дуже цінних грибів, у нас кличуть його федор-гомбою”, – каже пані Олена.
“Носила раніше гриби й горіхи волоські на продаж до Львова. Ще ми знали черемшою там торгувати весною. На Львівському привокзальному ринку і м’ясо, й ковбаси та й ряд інших продуктів можна бути купити в рази дешевше, аніж у нас в магазинах, на Закарпатті. Я мала запаси від Великодня і до Різдва”, – каже Олена.
“Та зараз війна відібрала у нас і той заробіток, – із сумом розповідає пенсіонерка. – Що то було мені, пенсіонерці, двічі на рік піти до Львова на закупи електричкою. За проїзд не платила, діяло пенсійне посвідчення, – вже економія”, – каже пані Олена.
“А на автобус до Перечина потрібно платити, пільги не діють”, – каже Олена Михайлівна.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
