Я особисто вперше побачила образ Святого Миколая у хаті своєї бабусі, коли була ще зовсім маленькою. Його ікона висіла у кутку над столом під образом Богоматері з маленьким Ісусом на руках. Тоді я запитала мами: «Це тато Ісуса Христа?»
Мама відповіла, що батьком Ісуса Христа є Бог, а Святий Миколай є добрим дідусем для всіх дітей і саме йому треба молитися, щоб здійснювалися найзаповітніші мрії, адже він є Миколою Чудотворцем.
Можливо, саме тому Святий Миколай для мене ніколи не асоціювався з Дідом Морозом. Адже я твердо знала, що він є чарівником і його не можна побачити на святі у дитсадку. Туди приходить лише Дід Мороз, який є звичайним дядьком, перевдягнутим у червоний халат. Сьогоднішнім дітям подобається і Святий Миколай, і Дід Мороз, бо вони обидва дарують подарунки.
А от ще сто років тому Діда Мороза, як новорічного персонажу, наші предки не знали. В українській демонології Мороз був крижано-сніговою потворою, яка могла нанести шкоду людям, їх худобі та всьому господарству. Тому напередодні Хрещення старший у родині з ложкою куті підходив до вікна або виходив на подвір’я і говорив: «Морозе, морозе, ходи до нас куті їсти!»
Повторивши цей заклик тричі і почекавши трохи, продовжував: «Не йдеш? Не йди ж ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю!».
Тому реальним прообразом сучасного Діда Морозу все-таки варто вважати європейських різдвяних дарувальників, прототипом яких, як би вони не називалися, є Святий Миколай, архієпископ Мир Лікийський, Чудотворець. Чудеса цього святого такі великі, що його шанували і шанують не тільки християни, але і представники інших релігій.
Історія подарунків
До речі, звичай дарувати подарунки 19 грудня вперше виник у Голландії приблизно в XIV ст. у пам’ять про те, що Святитель, таємно підкидаючи у вікно бідного жителя Мир мішечки золота, не допустив блудного падіння трьох його дочок.
З Голландії ця традиція стала швидко розповсюджуватися на сусідні країни. Остаточно ж традиція дарування дітям подарунків саме на Різдво стала популярною у Європі в XIX сторіччі. Щоправда, ця історія дещо видозмінилася.
Вважалося, що Святий Миколай підкидав золото не через вікно, а через пічну трубу. Тому діти ставили під піч або біля каміну свої черевички, куди за ніч Святий мав покласти дарунки.
Діду Морозу — 80 років
У Радянському Союзі Святий Миколай не міг дарувати дітям подарунки, адже в цій країні заборонили Бога і Святих, а діти все одно продовжували очікувати новорічні привітання. І тоді вирішили Святого Миколая перетворити на Діда Мороза.
Соратник Сталіна Павло Постишев у 1935 році через газету «Правду» закликав організувати для дітей святкування Нового року. З цього часу Дід Мороз став головною фігурою новорічних святкувань, починаючи від дитсадків, шкіл, дитячих будинків, піонерських палаців, дитячих клубів, театрів, кінотеатрів, і закінчуючи Кремлівським палацом у Москві.
Влада дала старт для вироблення стандартного ритуалу проведення дитячого новорічного свята. Тоді ж народився соціалістичний образ Діда Мороза, який приносив дітям не індивідуальні подарунки, а одноманітні пакети з однаковим вмістом.
Уперше Дід Мороз з’явився у Московському Будинку Союзів в 1937 році. А з 1954 року головне новорічне свято стали проводити у Кремлі.
Образ Діда Мороза продовжував формуватися радянськими художниками і кінематографістами, протиставляючи його американському Санті, що проник після Другої світової війни до Європи, і категорично мав протиставлятися будь-яким різдвяним традиціям.
Дідусь Миколай
І все ж в Україні для Святого Миколая залишалося місце на найголовнішому новорічному святі — родинному. Найповажніший у сім’ї чоловік перевдягався в “дідуся Миколая”, заходив до оселі і дарував подарунки дітям. І лише він мав право, вручаючи гостинці, згадувати добрі і соромити за погані вчинки дітлахів.
Звичайно, майже сто років жорсткого викорінення давніх традицій і звичаїв зробили свою справу. Не всі маленькі українці знали про доброго дідуся Миколая, який 19 грудня кладе під подушку слухняним діткам подарунки, а для неслухняних залишає різку. Здебільшого це стосувалося східних, південних та центральних регіонів України.
Проте після того, як Україна стала незалежною — ситуація змінилася. Сьогоднішня малеча починає надсилати листи з своїми побажаннями Миколаю ще задовго до свята, адже «Святий Миколай не обійде жодну хатину, обдарує кожну дитину!» Малеча не лише знає оповіді про життя святого Миколая, але й разом з дорослими потроху відроджує давні традиції святкування.
Микола – другий після Бога заступник
В Україні Святого Миколая вшановують два рази на рік 19 грудня та 21 травня. Він завжди був для українців одним з найулюбленіших святих. «Микола – другий після Бога заступник» – говорили колись. Адже він, як при житті, так і після смерті вважався охоронцем мореплавців, невинно засуджених, звичайно, дітей і навіть тварин.
Що ж до погоди, то під цю пору зима остаточно перебирала свої права, а тому й казали, якщо на Миколу зима слід замітає, то дорозі не встояти. Однак якщо зиму привезли на санях вже до Миколи, то чекай відлигу.
У день Миколая багато людей роблять дарунки одне одному, наслідуючи святого Добродія, який з любові до Бога чинив великі діла милосердя…
Аліна Астахова для «Рідної країни»
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
