Аліса Мака за освітою маркетолог і власниця інтернет-магазину товарів для дому. Буденне життя жінки – це розвиток власної справи та виховання маленького сина. Однак сьогодні Аліса носить темний камуфляж і мріє про довгу відпустку з сім’єю, адже пішла до лав ЗСУ вслід за чоловіком.
Про те, як війна змінила її світогляд, про найзворушливішу історію з Бучі, про мрії і підтримку жінок-військових Аліса сьогодні розповідає у інтерв’ю РБК-Україна.
Сімейство Мака мешкає у віддаленому районі столиці, тому для них ранок 24 лютого не почався з вибухів. Аліса розповідає, що збиралася на пошту надсилати замовлення клієнтів.
“На той час я мала свій онлайн-магазин і повинна була надіслати посилки. О 7:30 взяла телефон до рук і побачила багато пропущених дзвінків від друзів. Новин ще не читала, передзвонюю, а мені кажуть: “Війна почалась”. Я не сприйняла все адекватно. Вирішила, що все одно треба відправити посилки. Пішла на пошту, яка вже, ясна річ, була зачинена. Тоді вирішила купити мінімальний набір продуктів. І вже з чоловіком ми почали думати, що робити далі”, – розповідає вона.
Аліса Мака з чоловіком (фото: instagram.com/alica.maka)
Чоловік Аліси – сержант збройних сил України. За декілька днів до повномасштабного вторгнення вони проговорювали план дій. І за словами героїні, вже тоді чітко розуміли, що нікуди не поїдуть. Ба більше – чоловік готував дружину до того, що піде на фронт, більше ніж за півроку до подій лютого!
“25 лютого чоловік записався до лав ТрО. Спочатку вони стояли в Києві, мали їхати в гарячі точки. Я розуміла, що там буде багато бійців і мало медиків. За протоколом медик має надавати допомогу за градацією важкості поранення. Такого пріоритету, як у мене, рятувати саме мого чоловіка не буде ні в якого медика, тому я сказала: “Я поїду з тобою, щоб тебе врятувати”. Ця фраза стала точкою неповернення”, – зізнається жінка.
Аліса Мака з чоловіком (фото: instagram.com/alica.maka)
Аліса згадує, що рідні важко сприйняли її слова через страх за дитину. Але врешті-решт підтримали, бо задля спасіння сім’ї жінка була налаштована рішуче.
“Син знає, що на нас напала Росія. Знає, що тато військовий. Але йому не дуже подобається, що мама військова, проте він нас підтримує, наскільки може у свої 6 років. Він сам вивчив гімн України, який лунав по телевізору дуже часто. Потім співав мені на відео”, – каже вона.
Аліса Мака з чоловіком і сином (фото: instagram.com/alica.maka)
На навчаннях, де був чоловік героїні, паралельно вчили й тактичних медиків.
“Нас учили зупиняти кров, накладати пов’язки, ставити катетери тощо. Але найбільший досвід я отримала, вже надаючи першу допомогу. Цей досвід не порівняти ні з чим”, – говорить медик.
Рота, де служить Аліса, була в гарячих точках Київської області: Гостомель, Ірпінь. Вони першими зайшли до звільненої Бучі.
“Ми буквально бачили, як люди виходили до нас із підвалів. Це був найважчий момент”, – зізнається вона.
Під час розмови Аліса мимоволі згадує найяскравіше зі свого бойового досвіду.
“У мене був один емоційно напружений момент, коли ми заїжджали до Гостомеля. При в’їзді стояла розбомблена АЗС, я побачила її, і в мене ніби сталося “до” та “після”. Склалося враження, що ми їдемо в пекло. З цього моменту мені не було страшно бачити розбиті будівлі”, – згадує Мака.
“Що стосується тіл, то моя ж психіка мене рятувала: я намагалась абстрагуватися. Але найважче сталося, коли почали виходити цивільні (у Бучі – ред.). У нас була 10-річна дівчинка Руся, яка просиділа в підвалі більше місяця. Вона там почала малювати, показувала нам малюнки. Але перше, що вона зробила, це дала мені шматочок вафлі. На цьому моменті я розплакалась”, – додає вона.
Аліса Мака в ЗСУ (фото: instagram.com/alica.maka)
Про першу надану допомогу Аліса розповідає із трепетом, адже дуже хвилювалась у той момент.
“Це було в період закінчення мого навчання, і ми мали виїжджати в гарячу точку. До нас приїхали поранені розвідники з Ірпеня, медика з ними не було: застряг дорогою в іншій машині. У хлопців були осколкові поранення, і вони потребували допомоги. Мене запитали, чи можу я зробити перев’язку. А я лиш закінчила навчання, мені було страшно. Проте, окрім мене, нікого не було. На щастя, у хлопця не було дуже складного поранення, тож я впоралась із завданням”, – каже вона.
У складні моменти найкраще допомагає гумор. Рятівниця каже, що в тилу такого немає.
“Ми сміялися завжди: під обстрілом, коли робили перев’язки. Я зараз згадую деякі жарти і досі посміхаюсь сама до себе. Ми команда, де кожен розраджує іншого. Часом коли роблю важкі перев’язки, хлопці мене підтримують, кажуть: “Не хвилюйся, все нормально, я виживу”. У мене дуже добре розвинена емпатія, тому я сприймаю все близько до серця”, – говорить Аліса.
Аліса Мака (фото: instagram.com/alica.maka)
Робота тактичного медика на полі бою та в тилу суттєво відрізняється. За словами Аліси, найголовніше – це зупинка крові та оцінка стану пацієнта, переведення його в безпечне положення. Після цього підключаються парамедики, які мають медичну освіту.
У тилу тактичні медики працюють із родичами загиблих.
“Ми їздимо на поховання, спілкуємось із рідними. Психолог надає фахову допомогу, а тактичний медик слідкує, щоб ніхто не втратив свідомість абощо. Немає такого адреналіну, як на полі бою, але теж нелегко”, – каже вона.
Для підтримки бойового духу Аліса займається йогою та читає книжки, недотичні до військової справи, а найголовнішою мотивацією є перемога.
“Мене точно мотивує бажання перемогти та віра в цю перемогу. Я в цьому не сумніваюся. Я також розумію, що рятувати життя – це місія, можливо, найважливіша в моєму житті”, – підкреслює жінка.
Після перемоги Аліса Мака мріє про 2 речі: наплакатися та провести відпустку з дитиною. А поки що продовжує працювати в тилу й розповідає про основні знання тактичної медицини у своєму Instagram.
Аліса Мака (фото: instagram.com/alica.maka)
До того ж, медик постійно збирає кошти на підтримку жінок-військових.
“Саме в нашій частині 13 жінок. Я одна з наймолодших, а решта це 40+ років. Вони дуже захоплюють мене цим, тому мені хочеться підтримувати дівчат”, – говорить Аліса.
Долучитися до збору коштів можна за посиланням. Разом переможемо!
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
