Обговорили з чиновником загрозу Білорусі, військові злочини рф, легалізацію зброї, мобілізацію, навчальний процес у укриттях та багато іншого.
“Телеграф” поспілкувався з першим заступником міністра внутрішніх справ Євгенієм Єніним під час його робочої поїздки на Житомирщину. Разом з посадовцем журналіст долучився до інспектування укриттів в навчальних закладах (міністерство у цьому регіоні якраз запустило проєкт щодо облаштування безпечного простору та сховищ напередодні навчального року) та відвідав поранених бійців, які тільки повернулись з фронту.
Єнін розповів, чи буде легалізація зброї, як буде влаштований її облік, що очікувати з боку Білорусі та що буде з порушниками комендантської години.
Ми зустрілись близько 8 години ранку, на наступний день після вибухів у Вінниці. Одразу виїжджаємо до Вінниці і домовляємось, що запишемо інтерв’ю просто в дорозі, бо потім не буде часу. Така оптимізація.
— Ви взагалі встигаєте спати?, — питаю посадовця.
— Інколи так, але кожного дня багато роботи, доводиться працювати допізна, а зранку наради призначаються вже на 07:30. А до того ще треба встигнути ознайомитись з усіма зведеннями. От сьогодні, — і Єнін показує на великий стос паперів в руках, вони випустили 13 ракет по нам, це більше, ніж в середньому вони випускають по нам.
Щоб не втрачати час записуємо інтерв’ю в машині. Єнін періодично відповідає на дзвінки та повідомлення, паралельно вирішує питання евакуації.
Потрібно бути готовими до найгірших сценаріїв щодо Білорусі
— Ви нещодавно сказали, що очікуються певні провокації з боку Білорусі. Які саме провокації? Це ДРГ?
— Білорусь це молодша сестричка росії. Білоруська влада вже надала свою територію і для транзиту військ, і для ракетно-артилерійських обстрілів, і для лікування поранених, і навіть для вивезення награбованого росією. За всіма законами війни, Білорусь вже давно приєдналась до військової агресії. Але роль Білорусі може бути ще активнішою. Білоруський диктатор усіляко уникає більш активного втягування у російську війну проти України. Але нам не потрібно заспокоювати себе, що йому це буде вдаватись безкінечно. Ми не виключаємо, що росія може дотиснути Білорусь і саме тому ми маємо виходити з найгірших сценаріїв.
Кожен день на контролі військового командування, РНБО, керівництва держави та уряду відбувається посилення інженерного обладнання оборони і Києва, і Київської області, а також інших суміжних з Білоруссю областей. Ми максимально посилили і адміністративний, і контррозвідувальний режим на північних кордонах. І це не лише про близько сотні додаткових блок-постів. Інколи це окремі спеціальні військові операції, спрямовані на відпрацювання підозрілих елементів серед місцевого населення, розшуку військовослужбовців рф, які якимось дивом залишились на звільнених від окупанта територіях. Ми опрацьовуємо величезні масиви оперативної інформації, спрямовані на пошук колаборантів, шукаємо схрони зброї, шукаємо потенційних прибічників російської влади серед українського населення. І як не дивно, але навіть на звільнених від окупанта територіях, такі люди знаходяться.
Наприклад, на Чернігівщині, по якій пройшли сотні танків та бронемашин противника… Навіть там, де бачили розстріли місцевого населення, зґвалтування, пограбування, знаходяться люди, які готові виправдати російську агресію. Які закликають до діалогу з російською владою. Ще й активно поширюють свої погляди серед односельчан. Ми знайшли вже не один схрон, ймовірно, підготовлений за участі місцевого населення.
Від наших розвідок і партнерських ми отримуємо інформацію про те, що зі сторони Білорусі з високою ймовірністю можуть заходити ДРГ. В них можуть бути дуже різноманітні завдання — від аналізу транспортних шляхів і моделювання можливих напрямків просування важкої техніки до вивчення рівня оснащеності наших інженерних споруд, підготовки диверсій, знаходження спільників серед місцевого населення до підготовки терактів на об’єктах інфраструктури або поблизу військових частин. Вони вже не заходять з російськими мобільними картками. Часом вони навіть можуть спілкуватись українською мовою, оскільки представників ДРГ можуть підбирати серед мешканців тимчасово окупованих територій на сході. Але все одно вони видають себе.
На гарячу лінію в перші місяці надійшло вже понад 3 млн мільйонів дзвінків щодо цього. І інформація від наших пильних громадян – це одне з основних джерел виявлення і знешкодження таких ДРГ.
— Щодо Заходу України. Там можуть бути провокації?
— Ми не обмежуємось Київською областю. Ні для кого не секрет, що одним з пріоритетних завдань рф є підрив каналів постачання військової техніки від наших західних партнерів, сіяння паніки по всій території України. Тому посилення увага приділяється охороні та можливій обороні об’єктів критичної інфраструктури, атомним станціям.
Тому урядом було прийнято рішення про утворення державної служби захисту критичної інфраструктури. Наші підрозділи також взаємодіють із ЗСУ. Нам важко дати відповідь потенційному ядерному тероризму з боку рф, оскільки над нашою Південно-українською атомною станцією пролітало принаймні п’ять крилатих ракет, але у разі застосування спроб наступу на відповідні об’єкти, ворог пройти не повинен.
В нас нема жодних ілюзій після Бучі
— Скільки вже взагалі зареєстровано воєнних злочинів на даний момент?
— Зареєстровано близько 22 тисяч воєнних злочинів. Це безпрецедентний масштаб. Попри те, що КПК визначає розслідування воєнних злочинів за органами слідства СБУ, саме підрозділи Нацполіціі роблять 95% цієї роботи. Вони перші разом з рятувальниками на місці подій. Від них залежить, чи зможемо ми правильно задокументувати ці злочини, чи зможемо віднайти слід ракетного обстрілу і конкретного російського генерала, який віддав злочинний наказ.
Нам допомагають міжнародні партнери, які надсилають нам окремі зразки новітньої криміналістичної техніки і цілі команди слідчих, які працюють з нами в полях навіть в умовах бойових дій чи загрози повторного обстрілу.
Ми ще до кінця не розуміємо масштаб воєнних злочинів на тимчасово окупованих територіях і скільки ще Буч, Бородянок і Гостомелів ми знайдемо у Запорізькій, Донецькій, Луганській областях. Але, маючи досвід тієї ж Бучі, ми не маємо жодних ілюзій.
— Як юрист оцініть, наскільки високі шанси трибуналу щодо путіна та військового керівництва рф.
— Ми активно співпрацюємо з Міжнародним кримінальним судом, є плани щодо створення окремого трибуналу для рф. Немає взагалі якогось єдиного суду чи трибуналу, який би вирішив абсолютно всі питання з притягненням до відповідальності всіх воєнних злочинців і компенсацією шкоди населенню України та державі. Тому треба застосовувати всі можливі інструменти. І МКС, і Європейський суд з прав людини. Попри те, що рф вийшла зі складу Ради Європи, Європейський суд все ще має можливості приймати і розглядати заяви щодо порушень конвенції з прав людини, вчинених рф.
Ми сподіваємось, що буде створено відповідний міжнародний трибунал.
Але це непроста задача. Я пам’ятаю, коли ми шукали шляхи притягнення до відповідальності за збиття малазійського Боїнга MH17. Вже тоді було зрозуміло, що створення широкомасштабного трибуналу під парасолькою ООН неможливе. Адже росія має право вето в Раді Безпеки ООН. Будь-який ad hoc трибунал буде мати обмежені можливості по затриманню відповідних правопорушників і по притягненню їх до відповідальності. Наразі ми бачимо, що всі червоні лінії були перетнуті. Тому тепер відповідь за міжнародною спільнотою, як забезпечити невідворотність покарання для всіх воєнних злочинців, включаючи російського президента.
— Ви згадали про боїнг МН17. Яким може бути фінал цієї історії?
— Міжнародне право ніколи не було швидким. Універсального механізму наразі не існує. Тому питання МН17 стало предметом судового розгляду одразу в трьох різних інстанціях. Міжнародна слідча група за участю представників усіх потерпілих країн провела і продовжує проводити титанічну роботу по відновленню картини злочину, аналізу десятків тисяч годин телефонних перехоплень, віднайденню всіх, хто мав відношення до цього злочину.
Уряд Нідерландів вийшов з ініціативою розслідувати це і притягати до відповідальності в рамках національної судової системи. А ми знаємо про їхні потужні можливості. Ми йдемо в рамках Конвенції по боротьбі з фінансуванням тероризму через Міжнародний суд ООН і збиття боїнгу є одним з ключових елементів позову проти росії. І також це питання розглядається в рамках позову України проти росії в Європейському суді з прав людини. Окремі постраждалі сім’ї звернулись з приватними позовами проти росії в різних юрисдикціях. Процес триває. Ми розуміємо, що наказ збити літак було видано вищим військово-політичним керівництвом рф, але в рамках кримінального процесу потрібно довести весь ланцюжок надання команд.
— Щодо розслідування воєнних злочинів також. Чи існує деяка правова колізія в доведенні цих воєнних злочинів, адже по факту досі в росії оголошена так звана спецоперація?
— росія може говорити все що завгодно. Ще у 2014 році вони наполягали, що в Україні їх немає. Вони називали свою поразку на Зміїному острові “жестом доброї волі”, хоча насправді це була “жесть” доброї волі від українських військових, які дали потужний наганяй російським військам.
По суті, як би і що вони не називали, це нічого не змінює. Наші слідчі та прокурори досліджують всі елементи складу злочину, доводять об’єктивну сторону вчинення воєнних злочинів і притягають росіян до відповідальності. Наразі мова йде про окрему кількість російських військовослужбовців, яких вдалось затримати на території України. Щодо деяких йдеться про застосування спеціального досудового розслідування або заочного. Всі злочини документуються, ми активно в цьому співпрацюємо з нашими західними партнерами, обмінюємось інформацією. В разі виїзду будь-кого з цих посадовців чи військовослужбовців закордон, вони з високою ймовірністю будуть затримані і передані чи до українського правосуддя чи до Міжнародного кримінального суду.
— Яка ситуація з розслідуванням сексуальних злочинів з боку військових рф? Наскільки звертання до поліціі щодо таких злочинів є масовим явищем? Ми чули, що про це, зокрема, казала і колишній омбудсмен Людмила Денісова.
— Щодо цього є і багато інсинуацій і неперевіреної інформації. Є певна специфіка цих злочинів, тому що їхні жертви часто соромляться чи бояться про них повідомляти. Навіть найближчому оточенню.
Наразі не можемо говорити, що саме сексуальні злочини дуже поширені. Мова йде про близько двох десятків кримінальних проваджень. Ми перевірили декілька сотень заяв і результатом стала така цифра.
Хоча ми і не можемо говорити про те, що відбувається на тимчасово окупованих територіях. Женевські конвенції не містять категорії сексуальних злочинів, тому можуть бути певні процесуальні проблеми у доведенні таких злочинів.
Але ми ретельно відслідковуємо такі злочини і в Україні, і можливі випадки за її межами. По цьому, а також, щодо можливого викрадення дітей ми активно контактуємо з нашими партнерами, щоб тримати ситуацію на контролі.
— До речі, чи фіксувались випадки щодо сексуальної експлуатації українок закордоном зараз?
— У нас налагоджений активний обмін інформацією з Європолом, з оперативними службами окремих держав щодо цього.
— Як багато поліцейських перейшло на сторону ворога? Можливо, на тимчасово окупованих територіях.
— Це дуже делікатна тема. Якщо у 2014 році ми бачили перехід цілих гарнізонів на бік ворога, лише на Донеччині і Луганщині це було близько шести тисяч людей, то сьогодні такі випадки поодинокі. Коли з більш ніж 130-тисячного колективу Нацполіціі ми говоримо про декілька сотень зрадників, то я вважаю, що це успіх. Кожен з таких випадків не залишається поза нашої уваги. Час від часу можна почути інформацію про повідомлення таким особам підозри.
Деякі українці розслабилися, і для них має діяти певний адміністративний примус
— Ще одна чутлива тема — виїзд закордон наших чоловіків. Враховуючи те, що війна, судячи з всього, буде затяжною, чи треба дозволяти окремим категоріям громадян виїжджати закордон? Адже деякі їдуть не зовсім законно, приміром колишні посадовці. Той же Гладковський, який виїхав як волонтер.
— Питання перетину державного кордону під прискіпливим фокусом і керівництва держави, і уряду. З перших днів початку агресії, ми зіштовхнулись з дилемою знаходження правильного балансу в цьому питанні. Нам було потрібно забезпечити контакти з нашими міжнародними партнерами, проводити делікатні перемовини по залученню допомоги. Була потреба забезпечити виїзд представників окремих професій: водіїв, пілотів, дипломатів. Тому уряд пішов на лібералізацію виїзду чоловіків призовного віку.
На жаль, ми бачимо і зловживання на цьому. Коли окремі представники місцевої влади чи військових адміністрацій, чи якихось ділків пропонували свої послуги щодо виїзду. Нацполіція, інші правоохоронні органи боряться з цим. Нещодавно в керівництві Чернівецької військової адміністрації була розкрита схема. Там окремі посадові особи за винагороду вносили конкретних осіб до системи “Шлях”. Якщо говорити про політиків, то, з одного боку, ніхто не може заперечити їм право виконувати волонтерські функції, але якщо мова йде про одіозних діячів, то тут такі речі за межами етики й моралі. Я впевнений, що і правоохоронці, і український народ нададуть відповідну юридичну і моральну оцінку таким речам.
— Щодо вручення повісток на блок-постах, вулицях — як це можна врегулювати більш цивілізовано?
— Відповідно до Конституції України, участь в захисті нашої держави є обов’язком кожного громадянина. Я вважаю це привілеєм, тому що до лав ЗСУ мають йти найкращі. Адже держава довіряє їм зброю. Від їхнього морального обліку значною мірою залежить стан обороноздатності нашої держави. Треба визначитись: ми хочемо якнайшвидше отримати наші території звільненими чи ми будемо покладатись виключно на добровольців? Багато моїх друзів, знайомих воюють на фронті. Деякі з них загинули, дехто отримав поранення. При тому, що значна частина цих людей могла б уникнути війни, оскільки вони не були в першій черзі мобілізації. Але вони вважали своїм обов’язком йти на фронт. А дехто активно проводить час на пляжах чи вечірках. Це все є несправедливим.
Ми загалом активно допомагаємо центрам комплектування ЗСУ поповнювати резерв. Тому у нас по багатьох областях налагоджена дуже щільна співпраця. Порушників комендантської години ми беремо “на олівець”. Це не означає, що вони будуть призвані до лав ЗСУ вже завтра. Але коли постане питання про це, то саме на таку категорію людей військові комісари подивляться в першу чергу.
— Якраз щодо комендантської години — чи будуть впроваджені штрафи за її порушення? Міністр нещодавно говорив про це.
— Коли ми стикнулись з комендантською годиною в перші дні після вторгнення, то бачили інший рівень свідомості з боку наших громадян. Люди чудово розуміли, що порушення комендантської години може загрожувати їхньому життю. Сьогодні певна категорія людей розслабилась. Тому має діяти певний адміністративний примус. Зараз немає адміністративної відповідальності за порушення комендантської години. Є практика притягнення за злісну непокору співробітникам поліції, за перебування за кермом у стані алкогольного сп’яніння, а от важелів впливу на порушників комендантської години до цього часу немає. Ми знаходимо креативні способи боротьби з порушниками, але все в межах Закону. Хоча це і відволікає настільки важливий і обмежений ресурс правоохоронних органів. Тому ми підтримуємо впровадження адміністративної відповідальності для порушників комендантської години. Це має загрожувати і певним політикам, які також порушують. І для них більш дієвими були б громадські роботи.
Я сподіваюсь, що український парламент ближчим часом підтримає відповідний законопроект щодо відповідальності.
Безпекове навчання поводженню зі зброєю потрібно починаючи з дитинства
— Дуже багато зброї було роздано на початку повномасштабної війни. Як в подальшому буде вирішено це питання? Чи буде нарешті легалізація зброї?
— Велика кількість зброї дійсно була роздана на початку. Це зіграло свою роль в обороні Києва та інших міст. Але ми розуміємо ризики, з якими пов’язане володіння зброєю у недостатньо підготовлених людей. І необережність, і неуважність, і небезпека для дітей.
Щойно ситуація відносно стабілізувалась на Київщині, ми поставили питання про контроль над зброєю. Ми ставимо їх і військовому командуванню, і військовим комісаріатам, і поліцейським.
Ми думаємо сформувати реєстр тих осіб, яким видана зброя, зробити його цифровим, доступним на планшеті для кожного поліцейського, який несе службу на блокпості. Щоб було легко ідентифікувати кожну одиницю зброї, як вітчизняного зразка, так і трофейну, яка так само має бути зареєстрована.
Все це непростий процес, і вимагає скрупульозного підходу з боку наших військових. Наші поліцейські вилучають велику кількість зброї, боєприпасів, навіть бойової техніки. Буквально декілька днів тому в одному з північних регіонів у місцевого населення вилучили два трофейні танки. Ми спонукаємо населення передавати “віджату” техніку нашим Збройним силам.
Тому питання обігу зброї дуже важливе. Україна не має відповідного Закону досі. Один наразі перебуває в парламенті на розгляді, і в рамках його планується врегулювання низки питань: спрощення певних процедур по придбанню зброї, зробити контакт між населенням і чиновником мінімальним, створити електронний реєстр зброї, щоб кожна одиниця ставала на облік.
А взагалі потрібне і базове безпекове навчання, починаючи з дитинства.
З першим заступником міністра тільки за півдня ми встигли заїхати в декілька лікарень, де перебувають на реабілітації наші військові та поліцейські, які тільки повернулись з передової, а також проінспектувати укриття в одному з університетів Житомирщини. Тому “Телеграф” не міг не поцікавитись думкою посадовця щодо цих тем.
В перерві між візитами, Єнін розповідає, що йому нелегко кожного дня дізнаватись про втрати або поранення.
— Коли розумієш, що хлопці вибувають на п’ять місяців, на рік, а дехто назавжди, то виникає глибокий смуток. В деяких родини розпадаються, психіатричним лікарням теж роботи додасться, — каже посадовець.
— А яка зараз вже робота ведеться щодо реабілітації військових, можливо, разом з іншими міністерствами?
— Вперше з реабілітацією і лікуванням ми зіштовхнулись ще в 2014-15 роках. І тодішні помилки ми намагаємось не повторити зараз. Головне – це в максимально стислі терміни евакуювати наших бійців з поля бою. Лікарі говорять про так звану “золоту годину”, протягом якої бійці мають бути доставлені до шпиталів. Це збільшує їхні шанси вижити та повернутись до повноцінного життя. З цією метою в МВС працює аеромедична евакуація. Днями ми так вивозили дитину з переломом шиї. Так само ми вивозимо і наших бійців.
Ми активно працюємо з нашими іноземними партнерами. Для того, щоб забезпечити реабілітацію наших військовослужбовців, відпочинок для членів сімей наших героїв. Хоча і обмежені логістикою. Була щедра пропозиція від Мексики, там готові були прийняти до сотень наших бійців на лікування, почесний консул був готовий оплатити протези. Але далека дорога і не кожен військовослужбовець зміг би це перенести. Але така підтримка важлива. Кожного ранку ми бачимо наші втрати, і хоча ці цифри не оголошуються, але вони вражають, адже кожне життя важливе.
Після візитів та нагородження бійців, їдемо інспектувати університет. Там вже готуються до нового навчального сезону, кажуть, що налаштовані на очне навчання.
Після візитів та нагородження бійців, їдемо інспектувати університет. Там вже готуються до нового навчального сезону, кажуть, що налаштовані на очне навчання.
— А ви самі ховаєтесь в укриття? — питаю посадовця.
— По можливості так, хоча бували винятки
— Ми інспектуємо укриття в навчальних закладах. Це зараз важлива тема, враховуючи близькість навчального року. Яка ситуація в цілому по країні?
— Для мене, як для батька двох школярів це особливо важливо. Далеко не всі навчальні заклади, чи то школи, чи університети, мають відповідні укриття, але президент поставив задачу забезпечити безпеку процесу і зараз ми над цим працюємо. Перш за все, це завдання для органів місцевої влади, але Державна служба з надзвичайних ситуацій, Міністерство внутрішніх справ теж докладе зусиль для організації цього процесу. Ближчими днями ми завершуємо розробку мінімальних вимог до забезпечення безпеки навчального процесу. Робимо ми це спільно з Міністерством освіти та науки. В подальшому також будемо контролювати процес. Зараз показник готовності навіть 50% шкіл не є для нас задовільним. Якщо в школі не передбачений підвал, то укриття тоді має бути в пішій доступності від неї. В цих укриттях діти повинні не просто сидіти, а мають бути створені умови, щоб діти могли продовжувати навчальний процес навіть перебуваючи в укритті.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
