Кажеш – щастя… «У чому щастя?» – запитував його.
«Кажеш – щастя… Не знаю, бо не розумію цього слова. Ось ми сидимо з тобою під деревом при мирній бесіді, смакує його плоди і слухаємо дзумкотіння мирної бджоли.
Це мить щастя…Завтра заповідається на кволий дощик. Будемо сидіти при своїх книгах і дослухатися до його вкрадливого шемрання за шибою. І до нашого притулку увійде тихе щастя…
Позавтра зійдемо в село, набудемося коло людей. Вони слухатимуть нас, ми їх, і чим зможемо, тим поможемо їм. І можливо, хтось потайки молитиметься за нас, що ми є. Це вища міра щастя…
Отож, коли Бог зліпив чоловіка з глини, зостався ще невеликий кусник. «Що зліпити ще для тебе?» – запитав його. «Зліпи мені щастя», – попросив чоловік.
На це Бог поклав йому на долоню той шматочок і сказав: «А оце ліпи собі сам, як знаєш і як хочеш…»
Мирослав Дочинець. Із книги «Світован. Штудії під небесним шатром».
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
