Російська армія готує новий масштабний наступ на Донбасі, який може розпочатися з дня на день. Від цієї битви залежатиме подальший хід війни, кажуть експерти.
Генсекретар НАТО Єнс Столтенберг днями заявив, що найближчими тижнями Альянс очікує наступу російських окупантів на Схід і Південь України. Окупанти, за його словами, спробують захопити весь Донбас і створити наземний шлях до окупованого Криму. На думку Столтенберга, це стане ключовою фазою війни.
“Наше командування робить такі ж заяви. З цим погоджується і розвідка Великої Британії та США. Противник далі перекидає на Донбас зброю і нові підрозділи, — каже Олександр Мусієнко, керівник Центру військових правових досліджень. — Скидається на те, що Схід і Південь стануть основним театром військових дій у цій війні”.
“Здається, росіяни врешті усвідомили, що шансів завдати масштабного удару Україні у них з кожним днем менше, зокрема, й через санкції, яких стає дедалі більше, — пояснює Сергій Грабський, військовий експерт, полковник запасу. — Тому тепер окупанти за всяку ціну намагатимуться здобути хоча б якусь “перемогу” — наприклад, захопити всю територію Донецької та Луганської областей. Якщо ми вистоїмо у цій битві, для Росії почнеться фінальна фаза її історії”.
— Як росія готується до цього масштабного наступу на Донбас? Коли битва може розпочатися?
С. Грабський:
— Росіяни щодня активно накопичують сили та засоби і готуються до бойових дій. Перекидання техніки літаками з Білорусі на донбаський напрямок свідчить про великий поспіх противника, який не встигає зосередити тут значну міць. Ситуація надзвичайно складна, і те, що вони зараз накопичують тут такі величезні ресурси, не завжди зважаючи на їх якість, свідчить про підготовку до відчайдушних кроків.
— Масштабну операцію вони досі не спромоглися розпочати лише з однієї причини, — каже військовий експерт Олег Жданов. — У них недостатньо солдатів для ударного угруповання. Оперативна пауза дуже затягнулася, і для нас це плюс, бо наші війська мають змогу завдавати влучних точкових ударів угрупованню противника.
— Росіяни нарощують удари з півночі в напрямку Ізюму та Слов’янська, з півдня — у напрямку Бахмуту. Тому наступ, ймовірно, відбудеться протягом одного-двох тижнів, — додає член координаційної ради Громадської ліги “Україна — НАТО”, керівник безпекових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Павло Лакійчук.
— На Донбасі значна територія — це відкритий степ. Як впливатиме географічний фактор на ведення бойових дій?
С. Грабський:
— На Київщині, Чернігівщині, Житомирщині та Сумщині їм нічого не вдалося зокрема й тому, що там ліси та болота — ландшафт не для танків. Зосередившись на Донбасі, росіяни хочуть використати географічний фактор собі на користь, бо тут домінує відкритий степ. Тут вони намагатимуться досягти позитивного результату, використовуючи свою перевагу в кількості, зокрема, бронетехніки.
— Які сили рф може мобілізувати на цей стратегічний напрямок?
О. Жданов:
— Вони намагаються мобілізувати додатково приблизно 60 тисяч особового складу. Та ця кількість дуже повільно набирається, адже охочих їхати воювати в Україну з кожним днем стає все менше. Навіть ті резервісти, які проходять службу за контрактом, відмовляються від участі в бойових діях. А через те, що
немає оголошеної війни на території рф, то їх не можуть сюди примусово відправити.
О. Мусієнко:
— Знаючи, яка доля спіткала багатьох військових в Україні, чуючи про чималі втрати, росіяни шукають будь-яких шляхів уникнення участі в так званій військовій спецоперації. Мобілізаційні заходи в рф проводитимуть і далі, але навряд чи вони будуть настільки успішними, як це декларують в оборонному
відомстві. Новоприбулі призовники строкової служби, яких можуть відправити воювати, — погано навчені й немотивовані. Це радше гарматне м’ясо, ніж боєздатні бійці.
— Чи спроможний їхній воєнно-промисловий комплекс мобілізуватися в умовах санкцій, щоб забезпечити російську армію достатніми матеріальними ресурсами?
О. Жданов:
— Техніки у них достатньо, якщо брати до уваги кількісний показник. Та якщо йдеться про її якість, то те озброєння, яке є у них сьогодні, дуже сильно пошарпане та потребує ремонту. А те, яке вони знімають з довготривалого зберігання, повністю потребує відновлення. На це потрібно багато часу. Звичайно, їхній воєнно-промисловий комплекс може мобілізуватися, але це теж потребує мінімум декількох місяців. Наприклад, якщо йдеться про танки, то основний танкозбиральний завод “Уралвагонзавод” зупинився минулого тижня. Щоб відновити роботу, їм потрібні комплектуючі. Та дістати їх вони нині неспроможні, бо працюють санкції.
С. Грабський:
— Як би там не було, з 13 тисяч танків, які на озброєнні рф, ми спалили лише 700. Навіть якщо 75% їхньої техніки виявиться небоєздатною, залишається ще більше як дві тисячі танків на ходу. Так, вони не мають сучасної навігації чи систем зв’язку, їхній коефіцієнт корисної дії не настільки високий, як у модернізованих, але ці машини поїдуть і зможуть стріляти. Така ж ситуація й з іншим озброєнням.
П. Лакійчук:
— Погоджуюся, що техніки кількісно не забракне, у них досі є Т-72М, БТР-82. Є бази довготривалого зберігання, звідки вони беруть резерви. Та на всю їхню техніку в нас є протитанкові засоби.
О. Мусієнко:
— Як показала практика, в росіян найбільша проблема не в техніці, а в людях, які можуть нею керувати. Новоприбулі призовники строкової служби, яких можуть відправити воювати, не встигнуть навчитися використовувати її ефективно.
— Де і як розгортатимуться найзапекліші бої?
С. Грабський:
— Нині вони вже просуваються з Ізюму на Барвінкове (Харківщина). Очікувано, що будуть рухатися від Великих Новосілок на північ, аби спробувати оточити наші війська в районі Слов’янська, Краматорська — і до Авдіївки. Чи вистачить у них на це сил, сказати важко, адже героїчна боротьба Маріуполя та дії наших військ біля Херсона відтягують на себе значну кількість сил ворога й не дають йому змоги маневрувати силами та засобами. Противник буде відчайдушно намагатися досягти свого, при цьому може не рахуватися з втратами. Тривалість ключової фази війни становитиме 2 — 3 тижні, максимум місяць.
Тривалість ключової фази війни становитиме 2 — 3 тижні, максимум місяць.
О. Мусієнко:
— Тепер є два основні стратегічні напрямки — Донбас (з Харкова в бік Донеччини й Луганщини) і південнобузький (від Херсона до Миколаєва). На півдні України наші сили поступово відтісняють противника, але йдуть російські контратаки. Запеклі бої там ламають плани ворога й унеможливлюють створення сухопутного коридору до Криму.
О. Жданов:
— Так, напрямок номер один — це зона ООС. Краматорськ може стати ключовим місцем для оборони на Донбасі, адже там рф теж хоче зімкнути кільце навколо наших військ.
— Як вплине на перебіг війни зміна командувача російських військ? Наскільки здатний Олександр Дворніков переломити ситуацію на користь рф?
О. Мусієнко:
— Досі в зосереджених на Донбасі військ було три командувачі, кожен з яких відповідав за різні напрямки наступу: північний (Київ і Чернігів), харківський і донбаський. Дворніков відповідав якраз за бої у напрямку Донбасу. Тепер йому передається все управління війною. Але варто зауважити, що за час його правління цим напрямком ворогові не вдалося особливо просунутися: вони не взяли Маріуполь, не зайшли далі Горлівки та Авдіївки, натомість лише зайняли Волноваху, знищивши це місто. Тому я не очікую, що це принципово вплине на хід подій чи спричинить якийсь їх прорив у бойових діях.
С. Грабський:
— Так, це генерал, який тямить у бойових діях. Та це трохи запізнілий крок, бо до старту операції — надто мало часу. Їм би варто було зупинити її та переглянути плани. Та оскільки вони це не роблять, за цих умов генерал опиняється у складній ситуації, що збільшує наші шанси на перемогу.
— Битва за Донбас, за словами Кулеби, буде схожа на Другу світову. Чи так це на ваш погляд?
О. Жданов:
— Погоджуюся. Армія росії, як колишня радянська армія, дуже старомодна у своїй тактиці. Вони в основу своїх наступальних дій ставлять важку техніку — бронетанки, бронетранспортери, бойові машини піхоти. Це шаблони Другої світової — масований наступ важкою технікою і прорив оборони противника. Ми ж воюємо, використовучи сучасні методи ведення активної оборони й війни.
— Чи може війна в зоні ООС знову перейти в позиційну?
О. Жданов:
— Думаю, що ні, бо техніка та жива сила, які тепер зібрала росія, — це останнє, що в них є. Згодом їм потрібна буде перерва, щоб зібрати новий резерв. Та ми не будемо чекати, а використовуватимемо цей шанс для подальшого розгрому та переходу в контрнаступ.
Нині росія хоче втягнути нас у перемовини разом із білоруссю, фактично підводячи нас до Мінська-3. Втім початок перемовин має відбуватися в умовах повного виведення російських військ з території України, інакше ми знову опинимося у лютому 2015 року. Я сподіваюся, що ми будемо продовжувати збройну боротьбу, бо якщо не досягнемо воєнної переваги на полі бою, то ні про який успіх у перемовинах не може йтися.
— Так, від цієї битви багато що залежить. Бо щойно росія отримає відсіч і зазнає нових значних втрат, їхня військова машина буде змушена зупинитися.
Автор: Анастасія Крупка
Автор: Ірина Батюк
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
