Є у Калуші Волоцюги. То об’єднання людей, котрі люблять гори та подорожі. Таких багато, і не лише вони. Хто, як, де і коли з нашого міста їздить у Карпати? Мова піде про це.
Вже багато часу дозвідчений гід та водій Ґєник Лучак влаштову незабутні свята для калушан. Поїздки, розваги, інформація, цікаві маршрути, незвичайні та особливі люди.
Є група у фейсбуці, де можна стежити за подіями, координуватись, ділитись фото та враженнями.
“Прогулянка на полонину Борсучня подарувала казковий день, море сонця, веселого настрою в компанії чудових Волоцюг.
Хтось пив глінтвейн, а хтось намагався дотягнутись, а хтось дострибнути до небес…
І все це під звуки душі Карпат, трембіти.”
“Захотіли і прогулялись, на Маковицю. Файна погода, і осінь тепла та м’яка, і зима з вітерцем та морозом, все гарно для гарної компанії.
І дуже приємно, що Волоцюги посприяли деяким людям вперше попасти в гори, також приємно бачити радість та запал в очах людей, яким відкрились чарівні краєвиди нашого краю.
Мольфар! Дякуємо!”
Аксіоми туризму
або маніфест волоцюги
В поході, після слів “Я знаю коротку дорогу!”,
або “Я не знаю що там нас чекає,
але давайте перевіримо!”,
починається територія глушини.
Я називаю такий туризм – режим волоцюги.
Кожен, хто ступає на цю “слизьку” стежку, отримує рідкісний та унікальний досвід спілкування з дикою природою, та з людьми, які розділяють такі ж як і ти – цінності. Ми в меншості, саме тому на цьому каналі тільки 6 тисяч підписників, а не 100.
В режимі волоцюги краще пізнаєш себе, кайфуєш від новизни, сміливіше аналізуєш своє життя. Відправляючись в глушину, кожен волоцюга має опиратися на аксіоми, тези, що не підлягають сумніву.
Вразливість (або близькість до сметрі) – головний екзистенційний ресурс мандрівника.
Чим більше ми вразливі, тим більше розкривається для нас природа.
Безпека завжди важливіша за досвід.
В будь-якій незрозумілій ситуації треба робити вибір на користь безпеки.
Все що з тобою сталося в горах, залишається в горах,
якщо тільки ти не захочеш про це розповісти.
Маршрут – це не сума пройдених локацій, а спільний духовний досвід групи людей.
Локації – це контекст, його можна змінювати навіть в процесі подорожі.
Волоцюга має помічати всі деталі.
Орган світосприйняття – твоє тіло, а не окремий орган.
Чим вищі гори – тим гостріший гумор. Після висоти 1300 будь-який вульгарний або чорний жарт перестає бути таким.
Розум волоцюги має бути достатньо відкритим, щоб легко сприймати нові ідеї, але не так сильно, щоб з черепа випав інтелект.
Завжди старайся зрозуміти того, кого найменше з усіх розумієш. Люди, які тебе оточують в поході, такі ж цікаві, як і природа навколо.
Твоя свідомість, як і тіло, належать тільки тобі. Ти маєш свободу досліджувати їх як завгодно.
Але тільки в тому випадку, якщо це не суперечить аксіомі безпеки.
Найцікавіше завжди там, де найменше всього людей
P.S.
Якщо вам сподобалось, то
поділіться цим дописом з друзями,
опублікуйте в своїх соцмережах.
Чим більше буде таких туристів,
тим кращим буде світ
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
