Нас не навчили, ні як любити дітей, ні що з ними робити

Буває так, що вночі немає сну і безперестанку не можеш заснути, бо думок багатезно і питань, які треба упорядкувати та вирішити. А буває просто не можеш!


Лежу: з одного боку коханий чоловік, а з другого – чоловік усього життя (син): тему чоловіка багато хто піднімає, там про?…. кохання, взаємність і всю “ваніль” з реальністю, а от про дітей?..
Під тусклим світлом нічника милуюсь і якось йдуть роздуми:
“Боже, він же ніколи не буде таким маленьким, а я молодою і з тими можливостями, що ми маємо зараз на двох.”
Перебираю дні, які були останніми і взагалі і починаю розуміти, що не приділяю уваги (такої якби мені хотілось в дитинстві) дитині, бо зготувати їсти, помити і такі супутні хатні речі, де є моя присутність – це ніщо. Я замикаюсь від дітей і працюю за швейними агрегатами, творю щось і вливають душею у виріб, але стоп! А чого ж годинку не погратись, просто збудувати гараж і припаркувати декілька сотень машинок і рандомно роздати будь-які імена? Впринципі, я не є погана мама, але й не найкраща і впринципі моя мама не найкраща, але вона моя і виховала мене не найгіршим створінням в цьому світі в теплі і голоду хаті не було (в нинішній час є люди, які живуть гірше, чим ми колись, від того відштовхуюсь) і часи тоді були не ті, що зараз.
Лежу і переживаю, щоб взяли на роботу більше чим, що моя дитина нині була обділена увагою і від розуміння цього очі навертаються на очі. Хочеться плакати, бо так ще моргну і не 4 рочки, а 22 (як мені зараз і все, занавіс – в нього будуть свої діти, своя сім’я. А чого ж я його навчила? Як зробити так щоб в хаті було чисто? А для кого чи чого, якщо він не знатиме, як виразити і показати свою любов?
Аналізую і порівнюю з своїм дитинством, ну не з сусідкиним же!? Мама працювала , як тільки могла: вставала вдосвіта (надворі ще темно) приходила вніч (надворі вже темно), тато якщо не був залитий чи бухав,то не знаю що робив. Ну яке ставлення і любов чоловіка до жінки годі й уявити і з тими знаннями другий раз (надіюсь вдало нарешті) намагаюсь створити сім’ю. Яка в таких умовах бавлянка з дітьми, але разом з тим вона знаходила час аби принорнути і сказати щось добре і тепле, хоч похвалити чи дякую сказати донині не годна, бо так стається, що в кожної людини є мама і тато – що вкладеться в дитину, те і виросте.
Нас не навчили, ні як любити дітей, ні що з ними робити. Зараз накинуться, що курси “молодих мам” проходити. Золоті мої, якщо в нас те не вкладено змалечку, то курси не допоможуть, то не вивчення іноземної мови, то скоріш можна порівняти з сном, що потрібен сестематично. А мовою іноземною говоримо, думаємо ж на рідній.
Кар’єра, робота, побут. То все звичайно добре, але давайте не перегнати палку.
Стоп! Я мама і хочу дитинства своїй дитині, бо можу і хочу виділити приблизно годинку часу на безтурботну, дещо незрозумілу страву їзди іграшкових машин. А син буде щасливий, поспівати пісень-хітів, бо дочка зрозуміє, що вона важлива і з нею рахуються. Поговорити з старшим сином про секс і це нормально, бо секс, то є частина любові, правда між жінкою і чоловіком, але все ж!
Якось надіюсь поділюсь порадою, як не тікати від того “що робити з дітьми (особливо коли просять погратись з ними ) і не шукати відмазок, а поки треба знайти сон і вранці перечитати записані думки і почати рух в правильному напрямку, щоб потім не шкодувати, а просто чекати тільки смерті.

Читайте також  Облили бензином і підпалили: діти жорстоко розправилися з другом

РЕКЛАМА:
>
Загрузка...


загрузка...