Обоє не готові до серйозних стосунків. До одруження, вірності, до спільного життя. Такі травмовані

Як вбити в собі почуття до тебе? Я пролежала два тижні в ліжку. Просто спала, плакала, вила від болю.  Шось робила. Прокидалась вранці, їла, дивилась без кінця фільми. Щоб не думати.

Не згадувати. Не писати. Не дзвонити. Не бігти до тебе. За тобою…..

Таке складно описати. Відчай. Апатія. Розпач.

Ми обоє надломлені, покоцані стосункими, невдалим одруженням. Багато було спільних емоцій, переживань, поглядів, спогадів. Багато поганого позаду. Що цікаво, обоє пішли із тих важких стосунків в грудні 2020року. Одночасно. Ми не були знайомі, але зробили такий важливий для власного самозбереження, для життя, крок.

Познайомились навесні. І якось несподівано вже влітку стали проводити разом час. Стали друзями. Спершу. Обоє не готові до серйозних стосунків. До одруження, вірності, до спільного життя. Такі травмовані, що складно описати…. І якось закрутилось все. Ми говорили, що ми друзі. Говорили всім. Ходили за ручку містом. Цілувались на людях. Разом аж до кінця грудня. Пів року….

Та не могло все бути добре аж надто довго. Все завершилось. Ти залишив мене. Не просто по-людськи попрощавшись і пояснивши… Ні. Послав.

Чому? сама так ще для себе і не зрозуміла. Я зайшла за межі. Відійшла від твоєї тези про вільні стосунки. Посміла класти якісь рамки. Тобі. Собі.

Ось так….

Твоє бачення стосунків із жінкою. Є два варіанти.

Перший. Ви подружжя. Разом. Контролюєте пильнуєте одне одного. Ревнуєте. Обмежуєте. Цей варіант тобі не підходить. Ти вже був двічі одруженим. Обидва рази невдало. Більше не хочеш. Ні спільного даху із жінкою, ні зобов’язань.

Другий. Ви друзі. Вільні. Ніхто нікому нічого не винен. Нема слів про кохання. Нема ревнощів. Обоє можете мати стосунки та секс з іншими людьми. Це те, що тобі хочеться і що влаштовує.

Читайте також  Життя в шлюбі складається з 7 етапів. Якби люди знали про це – 80% розлучень не було би

Ми погрались у дружні вільні стосунки. Так, мене вистачило аж на пів року. А потім знесло дах. Від ревнощів.

Ти прийшов ввечері до нас посидіти. Алкогось, вечеря, гарна компанія. Все було чудово. Але… Я втомилась і пішла полежати. Залишила тебе з подругою на кухні. Ви пили вино при свічках. Розмовляли. Її руки в твоїх руках, ноги – на грудях. Все гарно. Музика. Я заснула. Прокинулась о другій ночі. Вийшла в кухню. Вас нема. Квартира пуста. Набрала тебе. Сонно відповів.

-Ти де?

-В мене.

-Чому? Вона з тобою?- питаю.

-Так.

Далі я писала тобі в месенджер. Ти просто вимкнув телефон. Ввімкнув літачок, щоб не заважала спати.

Я просиділа до ранку. З телефоном.

Біль….

Так, ми говорили про це і нераз. Що кожен має право на секс та стосунки з іншими. Що ми вільні люди….. Не маємо права дорікати. Обмежувати. Ображатись….

Але… Та ніч була для мене пеклом.

Ти міг погуляти з нею і провести назад. Лягти поруч зі мною і доспати залишок ночі. ми могли поспати втрьох. Але не так…. Нащо було залишати мене саму?!

Вранці ти ввімкнув телефон. Я хотіла поговорити. Ти був з нею. Ви пили каву і ти не міг та не хотів.

Потім по телефону розказав мене про мої недоліки, про те, що тебе в мені не влаштовує.  То був твій монолог. Ранковий. Я мовчала.

Вдень ми зустрілись посеред міста. На лавці. Я не пам’ятаю, що саме не так сказала. Що тобі не сподобалось…. Але ти різко встав. “Пішла на х….!” показав палець і пішов.

Мене не несли ноги. Зовсім. Я вперто набирала тебе разів тридцять. Писала. Щоб дав дві хвилини на розмову. Ні. Ти зник. І більше трубку не брав. Наступного дня ми побачились на площі. Ти пройшов повз мене так, ніби то якась огидна непотрібна тобі зайва іграшка. Я сказала кілька слів, але ти не відповів. Зовсім.

Читайте також  Жінка - це та ж маленька дівчинка, яка чекає від чоловіка вчинків

 

Почуваюсь болотом. Ніким. Взагалі ніким та нічим. Не можу відійти. Виплакатись.

Це не були стосунки. “Дружба”…. Але так жорстоко мене не кидали ще. Чому????

Не знаю, як далі жити. Як вбити в собі почутття до тебе?

Ти був для мене світлом. Мій рятівник. Розрада. Підтримка. В якусь мить я повірила, що так може бути завжди. Але ні…. Казок не буває.

 

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

РЕКЛАМА: