Коли вас не люблять – йдіть, зникайте, не нав’язуйтесь. Ті безкінечні дзвінки-прохання нічого не змінять і не вирішать.
Ви випросите ще одну розмову, дзвінок, зустріч, поцілунок, але нелюбов буде.
– Ми можемо побачитись на кілька хвилин? Я чекаю тебе тут, у нас вдома… або підійду…. Хоча б 5 хвилин посидимо. Поговоримо.
– Не бачу доцільності. Ні. Завтра ще буду в місті.
Я попрощалась і поклала трубку. Сижу і реву.
Вбиваю в собі тепло, потребу в тобі. Ніжність.
Позавчора була остання ніч в одному ліжку. Без сексу. Просто сон. Ти відсуваєшся від мене завжди на інший край. Не пригортаєш, не цілуєш.
Я плакала. Бо остання ніч перед розлукою. Бо наші стосунки вмирають. Ми будемо сусідами. Не парою. Ти варив заспокійливий чай, приносив, обіймав і теж не спав. Але рішення свого не змінив.
“Ми будемо друзями. Сусідами. Я буду поруч. Завжди. Десь поруч”
Кохання живе три роки? Ми були парою 7. Дякую за все.
Коли вас не люблять – тікайте. Обривайте свій біль.
Він витирав мої сльози серветками. Не поцілунками. І той чай та серветки не стали обіймами. Холод. Він десь далеко. В своєму світі.
А я лише колишня.
Відволіктись. Години тягнуться безкінечно довго. Я в пустій хаті. В тоу просторі, який мав стати нашим домом.
Це лише житло. Тимчасовий прихисток для нас всіх. Самотніх покинутих душ. Щоб продовжити цю агонію ми вирішили бути сусідами. Знімати разом житло. Я бачитиму тебе. Просто повертатимусь туди, де є твої речі, запах, присуність. Ми питимемо каву і разом щось готуватимем. На трьох чи двох – не важливо. Я також вчусь жити без тебе.
В одну мить всі плани, мрії, мета – все обірвалось. Пора думати як бути самій.
Або… Стосунки – це складно. Нові стосунки. Справжні.
Не уявляю як це знову будувати з кимось плани на подальше життя, засинати разом і ділитися найсокровеннішим.
Я відпустила тебе. Мине ще місяць і все потроху стихне. Переболить.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
