Одного разу мені зателефонував мій колишній (коханим чоловіком назвати його язик не повертався).
Напевно, так склалося, що всю роботу по дому та й у стосунках виконувала я, а він насолоджувався своєю «рабинею». Його кохання було не тим, що мені потрібно, я хотіла вірних та щирих відносин, а він міг любити тільки себе та хотів володіти мною, а не кохати.
Якщо я йшла проти нього в певних питаннях, чи не хотіла підкорюватися йому він влаштовував гучні скандали та з криками, що я його постійно доводжу йшов до своєї мами, а я відчуваючи власну провину бігала та вибачалася. Дурна.
Наші відносин стали настільки абсурдними, що інколи у мене це викликало сміх, як у божевільної.
Наприклад, ми сиділи в парку і він мені сказав, що післязавтра їде у Польщу на заробки на 3 місяць. Уявіть собі, ПІСЛЯЗАВТРА, а я, його дружина, дізналася про це тільки зараз. Я довго плакала і просила його цього не робити. Після цього я заспокоїлася і запитала в нього: «Невже ти не будеш сумувати за мною?», на що він мені відповів: «Ну, мені жаль»
Я ненавиділа його за те, що він так вчинив зі мною, і обіцяла собі, що ні один чоловік не буде більше так зі мною вчиняти.
Він телефонував кожного дня та казав, що заробляє нам на спільне життя, я вірила в це, доки не зустріла його на базарі, виявилося, що весь цей час він жив у своєї мами. Я вирішила, що ніякі сварки та істерики не врятують наші стосунки, тому коротко сказала: «Я подаю на розлучення».
Десь близько місяця до суду я читала його листи та й есемески про велике кохання, а потім, що я огидна жінка, і так довго. Потім він намагався завойовувати мене, але, як розумієте нічого не вийшло, я швидко відбула суд не звертаючи увагу на його прохання про повернення шлюбу та те, що він зміниться.
Згодом, все стало на свої місця. Я почала забувати про свого чоловіка, доки він мені не зателефонував з проханням позичити грошей, бо їде на заробітки. Я не відмовила, оскільки стільки часу були разом, то допомогти не склало для мене важкості.
По поверненню з заробітків він попросив зустрітися, я не була проти. Там він мені подарував дорогого телефона, я довго його відмовляла, але він сказав, що це повернення боргу з відсотками.
Ось недавно він змусив мене знову пригадати про його існування. Прийшов додому до мене та сказав, що йому потрібні гроші, тому, або я йому повертаю гроші, або плачу за нього.
Я не можу припинити дивуватися людській жорстокості. То вони люблять, то боляче б’ють, коли ти найменше цього очікуєш.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
