Мене таке не задовільняє, не заводить, не робить щасливою

Чому жінки поводять себе після розлучення дико та дещо навіть незрозуміло? Цікавляться життям чоловіка та ревнують все ж до “новоспеченої”?


Незнаю, як у інших, але розкажу свою правду…

Так склалося в житті, що з чоловіком, з яким ми останні п’ять років жили і мали дитину, я майбутнього не бачила. Річ в тому, що він щось хоче, а конкретно не знає чого (навіть не відверто кажучи, а таки прямо: мене таке не задовільняє, не заводить, не робить щасливою, не дає бажання жити та геть будь-що робити, не надихає!)
В моєму ще повірте скромному розумінні  хто такий чоловік ще з дитинства прописано – то має бути той, хто є протилежним до мого батька.
І справді, так вийшло: батько мого сина не п’є, не курить, розумний та начитаний, вивчений та з хорошої сім’ї, але бажання жити не просто “якнебудь” а з спільними мріями, сподіваннями та працею в нас не склалось…


З такою розрухою всередині та самотою важко жити довго без депресії. Або далі жити і мучитись обом, або у відчаї піти. Ось тут ще розгалуження на два варіанти: на той світ чи розлучення.
Жінці потрібно відчувати турботу, але це не означає, що потрібно всі її захцянки виконувати. Жінці потрібна картинка майбутнього, де є місце обом, а не захмарні обіцянки. Жінці потрібне бажання, збудження до партнера для сексу, а не моральний анал.

Були у нас й хороші моменти,але ніколи не забуду і найгірше – не впевнена, що пробачу.
Я до останнього вагалась… рік роздумів і воля обом… Але ж всеодно люблю його… Хоч вже і не кохаю…

Читайте також  “Ти, синкy,не ображайся. Зараз час такий. Ну, куди я з тобою? У мене все життя попереду. А тобі все одно, ти просто заснеш і все”

Всерівно хвилююсь та бажаю щастя… попри все ревную – то просто бабська натура така і ніяких пояснень.

Наважитись піти. В одну мить повернути своє життя в інший бік. Стати на крок ближчою до себе справжньої…. На таке треба мати мужність, силу, волю. Я це зробила. Вдалося! Так, є безліч проблем, перешкод, невирішених питань, але я зараз живу своїм життям. Я прокидаюся вранці щасливою від того, що не змушена прикидатись, щось імітувати, прагнути бути зручною й комфортною для когось. Це мій вибір та моє право.

Автор фото: Олександр Галькевич

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

РЕКЛАМА: